З життя
Водій відповів несподівано і вразив своїм вчинком!
Водія попросили про допомогу, і він здивував своєю відповіддю та вчинком!
Цього ранку я їхала в маршрутці за маршрутом Львів – Моршин, через Стрий.
На зупинці біля головного вокзалу в Стрию підійшла до водія маршрутки жінка середнього віку і попросила підвезти її стареньку матір до Стрийської лікарні, що якраз на шляху до Моршина. Вона пояснила, що мати почувається погано, хвора, і вона заплатить стільки, скільки потрібно за таку послугу.
Я була вражена, почувши відповідь нашого водія:
– Ні, не треба мені ваших грошей, вам вони більше потрібні на лікування мами! – сказав водій.
А вже біля самої лікарні додав: – Дай вам, Боже, здоров’я, та хай Бог вам допомагає!
Ось такими чоловіками варто захоплюватись. Він справжній син і герой сучасного світу, адже чужих матерів, як і дітей, не буває!
Warsztat, który zniknął w środę
Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....
Хвіртка у двір
Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...
Тиша під Славутичем
Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...
Ключі від маминої квартири
— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...
Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März
Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...
Ковдра для чужого кошеняти
Я двадцять три роки працюю дезінфектором у притулку на околиці Житомира, у Корбутівці, і думала, що мене вже нічим не...
Die Papiere meiner Schwiegermutter
Ich heiße Jonas Wentzel, bin vierundvierzig, wohne in Rostock und habe elf Jahre lang die Schifffahrtsagentur meines Schwiegervaters mitgeführt, ohne...
Der Hund, der schon aufgehört hatte zu hoffen
An einem Dienstag im September, kurz vor halb fünf, stand ich im Tierheim Ludwigsburg vor dem letzten Zwinger im Flur...