Connect with us

З життя

Твоя дружина руйнує наші свята, – сказала сину мати

Published

on

– Твоя дружина псує нам всі свята, – заявила синові мати.

– Олена пропонує зустрітися завтра всім у ресторані чи кафе, – радісно повідомив матері по відеозв’язку Олег.

– Гарна ідея, тільки нехай Оленка сама заздалегідь вибере місце, щоб ми під час замовлення знову не змінювали кафе, – спокійно попросила сина Тетяна Марківна.

– Ми вже вибрали, не турбуйся. У нас в районі відкрилася нова закусочна, завтра і протестуємо, – безтурботно продовжував белькотати син.

– Нова… Ну добре, скинь адресу і напиши, о котрій годині нам з батьком підійти, – зітхаючи погодилася жінка.

– Вважай, вже надіслав, – сказав чоловік і вимкнув телефон.

Незабаром від нього жінці прийшло повідомлення з адресою і часом. У Тетяни Марківни було дві невістки та один зять, з усіма у неї були нормальні стосунки, крім Олени.

Свекруха не втручалася в життя своєї невістки, не вчила її жити, навпаки, всіляко намагалася від неї дистанціюватися і якомога менше спілкуватися.

А вся річ у тому, що дівчина не вміла поводитися за столом і в неї зовсім не було відчуття такту.

Кілька місяців тому вони з усією родиною вже збиралися в ресторані і, замість того, щоб насолоджуватися спілкуванням і їжею, слухали примхи Олени.

То їй страва не сподобалася, то офіціант не так глянув і забув посміхнутися, то меню скромне.

Через останній аргумент довелося навіть кілька разів змінювати за вечір ресторан.

І навіть тоді вона знайшла, до чого прискіпатися. Дівчина замовила собі салат і попросила не додавати в нього цибулю.

– Ваш салат, як ви і замовляли, без цибулі, – промовив офіціант, ставлячи тарілку перед Оленою.

– А що це на салаті лежить? – з незадоволеним виглядом спитала дівчина, вказуючи наманікюреним нігтем на гілочку кропу.

– Гілочка кропу для прикраси, – нерозуміюче відповів хлопець.

– А я цей кріп просила мені в салат класти? – піджала губи, продовжила обурюватися невістка.

– Якщо хочете, я приберу його, в самому салаті кропу немає, – запропонував офіціант, як йому здавалося, розумний вихід з ситуації.

– Салат увесь свій прибери, апетит мені зіпсували… Принесіть мені мій молочний коктейль, – зневажливо наказала Олена і демонстративно відвернулася до вікна.

Усі її примхи були виконані, і ніхто з персоналу не обурився. Природно, атмосфера вечора була зіпсована.

Невістка сиділа з надутих губами і ображеним виглядом, поки її родичі їли і спілкувалися, тому походи у місця громадського харчування з нею були подібні до каторги.

Однак і сімейні посиденьки не обходилися без ексцесів. Примхливість та своєрідність дівчини отруювали будь-яке застілля.

Навіть на похоронах тітки Олега Олена примудрилася виставити фортель.

– Хто приготував ці млинці? Вони ж гумові! – голосно вигукнула дівчина під час поминок.

– Сонечко, не обов’язково кричати про це, просто не їж їх, і все, – намагалася втихомирити невістку Тетяна Марківна, помітивши на собі косі погляди родичів.

– А що тут тоді їсти? Я своїй собаці краще готую, алкоголь і сік теж дешеві. Фу, – зі зневажливою гримасою сказала невістка.

– Ми сюди не їсти прийшли, а людину пом’янути, то прояви повагу і припини обурюватися, – тихо промовила свекруха.

– У тому й річ! Покликали поминати, а нема за що, – сумно пробурмотіла Олена.

Здавалося, на цьому неприємна ситуація була вичерпана і забута, але це лише здавалося…

Пізніше Тетяні Марківні зателефонували декілька родичів і з обуренням розповіли, як дружина Олега підходила до них і скаржилася на їжу.

Жінці стало соромно, і вона зареклася більше ніколи не брати свою невістку на такі заходи.

Наближався день народження свекрухи, і Олена з чоловіком збиралися прийти на сімейне застілля.

Знаючи це, Тетяна Марківна сказала всім, що їй нездоровиться і відклала святкування на невизначений термін.

Жінка знала, що Олег наприкінці місяця мав поїхати у відрядження на кілька днів. Саме цього моменту вона й чекала.

Свекруха заздалегідь придумала хитрий план, як відсвяткувати день народження без Олени.

Як тільки Олег зателефонував своїй мамі з іншого міста, вона тут же почала надсилати іншим дітям запрошення.

Нелюбиму невістку, природно, ніхто не повідомив про майбутнє сімейне свято.

День народження Тетяни Марківни пройшов у веселій атмосфері, цього разу не було невдоволених і ображених гостей.

Не треба було вислуховувати чийсь коментар з приводу їжі чи напоїв. Вперше за два роки жінка змогла повеселитися зі своїми дітьми.

Але за цю мить щастя довелося розплачуватися буквально наступного дня.

Хтось з гостей виклав фотографії зі свята в соціальні мережі, і вони попалися на очі Олені.

– Алло, Тетяна Марківна, ви святкували день народження? – з образою в голосі спитала невістка.

– Так, куди тягнути-то, і так на кілька тижнів затрималася, – не стала заперечувати свекруха.

– А чому мене не запросили?

– Так Олег поїхав по роботі, а тобі одній, напевно, було б нудно…

– Мені з вами ніколи не нудно, марно ви так подумали. А чому не чекали повернення Олега? – з підозрою запитала Олена.

– Чому, чому… Бо дружина у нього всі свята своєю кислою міною псує! – емоційно відповіла Тетяна Марківна і відразу пошкодувала про сказане.

– Що?! Це я псую? Я думала ви хороша жінка, а ви – змія, – схлипуючи промовила невістка і кинула слухавку.

Через декілька годин Олег подзвонив мамі і став читати їй нотації.

– Чому ти так ставишся до моєї дружини? Що ми тобі поганого зробили? – обурено тиснув на свою матір син.

– Нічого ви мені не зробили, але Олена постійно псує свята, а ти не можеш поставити її на місце, – вирішила розкрити карти Тетяна Марківна.

– Як це вона їх псує? – здивовано запитав син.

– Своїми примхами і придирками, з нею не тільки в ресторан не можна нормально сходити, але і вдома за одним столом сидіти неможливо! Вічно на все скаржиться і всім незадоволена, – нарешті висловилася жінка.

– Вона просто пряма і чесна, на відміну від вас, а вона ж до тебе, як до матері ставилася.

– Прямолінійність і невихованість – це різні речі. А якщо хоче бути мені, як донька, то нехай веде себе відповідно, а не як маленька капризуля!

– Гаразд, я буду за нею приглядати і поясню, як себе поводити. Але ти взамін пообіцяй завжди запрошувати Олену на свята, – несподівано зменшуючи напір, запропонував Олег.

– Гаразд, але тільки під твою відповідальність. На наступному ж застіллі і перевіримо, – скриплячи серцем погодилася жінка.

Звісно, Олена не виправилася, дівчина намагалася бути стриманою і не влаштовувати сцени, але у неї це виходило погано.

Тетяні Марківні нічого не залишалося, як махнути рукою і старатися не помічати її викрутасів.

Сваритися з Олегом жінка більше не хотіла, тому вибрала менше з зол.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять − 8 =

Також цікаво:

UA20 хвилин ago

Тиха вода під високим мостом

Мене звати Ірина Ковальчук, мені двадцять дев'ять, і я досі не знаю, як розповісти цю історію так, щоб у неї...

UA21 хвилина ago

Прокинулась у труні під Двома Метрами Землі: Собака Рекса Почув Стук Ганни

Мене звати Оксана Бабенко, мені шістдесят один рік, я двадцять три роки працюю на кладовищі в Немішаєвому під Києвом —...

UA36 хвилин ago

Мама Антона, а не суперприз

Мене звати Мирослав Дацюк, мені сорок один рік, я живу в Полтаві. Дружину мою звати Юля — молодша за мене...

PL36 хвилин ago

Warsztat po teściu, czterysta tysięcy i klucz, którego już nie mam

Nazywam się Marek Wodnicki, mam czterdzieści dwa lata i przez jedenaście lat prowadziłem warsztat samochodowy przy ulicy Zbożowej w Bydgoszczy...

PL37 хвилин ago

Sto pięćdziesiąt złotych Magdaleny Sikory

Pod Krakowem, na starym trakcie w stronę Zakopanego, kelner ratuje bogacza po wypadku — a potem odkrywa, że dyrektorka hotelu,...

PL2 години ago

Kwiaciarnia na Grunwaldzkiej, gdzie odbierałam bukiet na trzydzieste urodziny

Pracuję w kwiaciarni na Grunwaldzkiej we Wrocławiu od jedenastu lat i myślałam, że wszystko już widziałam – wesela, pogrzeby, przeprosiny...

PL2 години ago

Nie mieliśmy ich rozdzielać

Miałam formularz ze schroniska przy Marywilskiej złożony w torebce od tygodnia, kiedy wreszcie zebrałam się na tę wizytę. Adoptowałam Rexa,...

PL2 години ago

Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy

Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.