Connect with us

З життя

Твоя дружина руйнує наші свята, – сказала сину мати

Published

on

– Твоя дружина псує нам всі свята, – заявила синові мати.

– Олена пропонує зустрітися завтра всім у ресторані чи кафе, – радісно повідомив матері по відеозв’язку Олег.

– Гарна ідея, тільки нехай Оленка сама заздалегідь вибере місце, щоб ми під час замовлення знову не змінювали кафе, – спокійно попросила сина Тетяна Марківна.

– Ми вже вибрали, не турбуйся. У нас в районі відкрилася нова закусочна, завтра і протестуємо, – безтурботно продовжував белькотати син.

– Нова… Ну добре, скинь адресу і напиши, о котрій годині нам з батьком підійти, – зітхаючи погодилася жінка.

– Вважай, вже надіслав, – сказав чоловік і вимкнув телефон.

Незабаром від нього жінці прийшло повідомлення з адресою і часом. У Тетяни Марківни було дві невістки та один зять, з усіма у неї були нормальні стосунки, крім Олени.

Свекруха не втручалася в життя своєї невістки, не вчила її жити, навпаки, всіляко намагалася від неї дистанціюватися і якомога менше спілкуватися.

А вся річ у тому, що дівчина не вміла поводитися за столом і в неї зовсім не було відчуття такту.

Кілька місяців тому вони з усією родиною вже збиралися в ресторані і, замість того, щоб насолоджуватися спілкуванням і їжею, слухали примхи Олени.

То їй страва не сподобалася, то офіціант не так глянув і забув посміхнутися, то меню скромне.

Через останній аргумент довелося навіть кілька разів змінювати за вечір ресторан.

І навіть тоді вона знайшла, до чого прискіпатися. Дівчина замовила собі салат і попросила не додавати в нього цибулю.

– Ваш салат, як ви і замовляли, без цибулі, – промовив офіціант, ставлячи тарілку перед Оленою.

– А що це на салаті лежить? – з незадоволеним виглядом спитала дівчина, вказуючи наманікюреним нігтем на гілочку кропу.

– Гілочка кропу для прикраси, – нерозуміюче відповів хлопець.

– А я цей кріп просила мені в салат класти? – піджала губи, продовжила обурюватися невістка.

– Якщо хочете, я приберу його, в самому салаті кропу немає, – запропонував офіціант, як йому здавалося, розумний вихід з ситуації.

– Салат увесь свій прибери, апетит мені зіпсували… Принесіть мені мій молочний коктейль, – зневажливо наказала Олена і демонстративно відвернулася до вікна.

Усі її примхи були виконані, і ніхто з персоналу не обурився. Природно, атмосфера вечора була зіпсована.

Невістка сиділа з надутих губами і ображеним виглядом, поки її родичі їли і спілкувалися, тому походи у місця громадського харчування з нею були подібні до каторги.

Однак і сімейні посиденьки не обходилися без ексцесів. Примхливість та своєрідність дівчини отруювали будь-яке застілля.

Навіть на похоронах тітки Олега Олена примудрилася виставити фортель.

– Хто приготував ці млинці? Вони ж гумові! – голосно вигукнула дівчина під час поминок.

– Сонечко, не обов’язково кричати про це, просто не їж їх, і все, – намагалася втихомирити невістку Тетяна Марківна, помітивши на собі косі погляди родичів.

– А що тут тоді їсти? Я своїй собаці краще готую, алкоголь і сік теж дешеві. Фу, – зі зневажливою гримасою сказала невістка.

– Ми сюди не їсти прийшли, а людину пом’янути, то прояви повагу і припини обурюватися, – тихо промовила свекруха.

– У тому й річ! Покликали поминати, а нема за що, – сумно пробурмотіла Олена.

Здавалося, на цьому неприємна ситуація була вичерпана і забута, але це лише здавалося…

Пізніше Тетяні Марківні зателефонували декілька родичів і з обуренням розповіли, як дружина Олега підходила до них і скаржилася на їжу.

Жінці стало соромно, і вона зареклася більше ніколи не брати свою невістку на такі заходи.

Наближався день народження свекрухи, і Олена з чоловіком збиралися прийти на сімейне застілля.

Знаючи це, Тетяна Марківна сказала всім, що їй нездоровиться і відклала святкування на невизначений термін.

Жінка знала, що Олег наприкінці місяця мав поїхати у відрядження на кілька днів. Саме цього моменту вона й чекала.

Свекруха заздалегідь придумала хитрий план, як відсвяткувати день народження без Олени.

Як тільки Олег зателефонував своїй мамі з іншого міста, вона тут же почала надсилати іншим дітям запрошення.

Нелюбиму невістку, природно, ніхто не повідомив про майбутнє сімейне свято.

День народження Тетяни Марківни пройшов у веселій атмосфері, цього разу не було невдоволених і ображених гостей.

Не треба було вислуховувати чийсь коментар з приводу їжі чи напоїв. Вперше за два роки жінка змогла повеселитися зі своїми дітьми.

Але за цю мить щастя довелося розплачуватися буквально наступного дня.

Хтось з гостей виклав фотографії зі свята в соціальні мережі, і вони попалися на очі Олені.

– Алло, Тетяна Марківна, ви святкували день народження? – з образою в голосі спитала невістка.

– Так, куди тягнути-то, і так на кілька тижнів затрималася, – не стала заперечувати свекруха.

– А чому мене не запросили?

– Так Олег поїхав по роботі, а тобі одній, напевно, було б нудно…

– Мені з вами ніколи не нудно, марно ви так подумали. А чому не чекали повернення Олега? – з підозрою запитала Олена.

– Чому, чому… Бо дружина у нього всі свята своєю кислою міною псує! – емоційно відповіла Тетяна Марківна і відразу пошкодувала про сказане.

– Що?! Це я псую? Я думала ви хороша жінка, а ви – змія, – схлипуючи промовила невістка і кинула слухавку.

Через декілька годин Олег подзвонив мамі і став читати їй нотації.

– Чому ти так ставишся до моєї дружини? Що ми тобі поганого зробили? – обурено тиснув на свою матір син.

– Нічого ви мені не зробили, але Олена постійно псує свята, а ти не можеш поставити її на місце, – вирішила розкрити карти Тетяна Марківна.

– Як це вона їх псує? – здивовано запитав син.

– Своїми примхами і придирками, з нею не тільки в ресторан не можна нормально сходити, але і вдома за одним столом сидіти неможливо! Вічно на все скаржиться і всім незадоволена, – нарешті висловилася жінка.

– Вона просто пряма і чесна, на відміну від вас, а вона ж до тебе, як до матері ставилася.

– Прямолінійність і невихованість – це різні речі. А якщо хоче бути мені, як донька, то нехай веде себе відповідно, а не як маленька капризуля!

– Гаразд, я буду за нею приглядати і поясню, як себе поводити. Але ти взамін пообіцяй завжди запрошувати Олену на свята, – несподівано зменшуючи напір, запропонував Олег.

– Гаразд, але тільки під твою відповідальність. На наступному ж застіллі і перевіримо, – скриплячи серцем погодилася жінка.

Звісно, Олена не виправилася, дівчина намагалася бути стриманою і не влаштовувати сцени, але у неї це виходило погано.

Тетяні Марківні нічого не залишалося, як махнути рукою і старатися не помічати її викрутасів.

Сваритися з Олегом жінка більше не хотіла, тому вибрала менше з зол.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 5 =

Також цікаво:

CZ22 хвилини ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ33 хвилини ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ38 хвилин ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...

CZ51 хвилина ago

Manžel pod cizí jménou v mobilu

Petra zahlédla jeho auto před domem kolegyně a nespustila jedinou slzu. Co udělala potom, bylo mnohem horší pro něj i...

CZ52 хвилини ago

Dveře, za kterými se rozhodlo o dvou životech

Jmenuju se Petra Hrubá, dvacet šest let pracuju jako noční vrátná v jednom z panelových domů na Jižním Městě v...

HE2 години ago

המזל”ט של בן אדר

ים התיכון היה אפור בשקיעה כשרונית כהן יצאה מהמונית ליד מלון דיוויד אינטרקונטיננטל בתל אביב, והבטיחה לעצמה שהערב הזה יחתום...

CZ5 години ago

Dva roky do penze – a zlatý retrívr, co nejde od hrobu

Jana Veselá stála v kuchyni jejich řadovky v Ostravě-Porubě a krájela papriku na večeři, když Zdeněk přišel s novinou, která...

CZ5 години ago

Pán Dvořák a křídy, které rozdělily dům

Svítání na Žarošické bylo šedé a vlhké, a první věc, kterou jsem to ráno ucítil, nebyla vůně kávy, ale podrážka...