Султан і його чотири дружини: історія великої прихильності до наймолодшої.

У одного гетьмана було чотири дружини. Найбільше він кохав свою четверту дружину — наймолодшу та ласкаву. Гетьман дарував їй розкішні сукні, дорогоцінності, доглядав і пестив її.

Він також любив свою третю дружину — надзвичайну красуню. Подорожуючи до інших країн, він завжди брав її з собою, щоб усі милувалися її красою, і завжди боявся, що одного дня вона покине його й втече до іншого.

Гетьман любив і другу дружину — хитромудру та вправну в інтригах. Вона була його вірою та правдою, завжди розумна, доброзичлива й терпляча. Коли у гетьмана були проблеми, він довіряв їй, і вона допомагала чоловікові вийти зі скрути, пережити важкі часи.

Перша дружина була найстаршою й дісталася йому у спадок від померлого старшого брата. Жінка була дуже віддана чоловікові й робила все можливе для збереження й примноження багатств як самого гетьмана, так і всієї його держави. Проте гетьман не кохав свою першу дружину, і навіть її глибока любов його не вражала. Він не звертав на неї ніякої уваги.

Одного разу гетьман захворів. Згадав він тоді своє життя, сповнене розкоші, і подумав: «Зараз у мене чотири дружини, але коли я помру, залишуся один». І він запитав свою четверту дружину:

— Я любив тебе найбільше, дарував тобі все найкраще, дбайливо пильнував тебе. Тепер, коли я вмираю, чи готова ти піти за мною у царство смерті?
— Навіть не думай! — відповіла четверта дружина й пішла, не сказавши більше ні слова. Її відповідь, як ніж, пронизала серце чоловіка.

Засмучений гетьман запитав свою третю дружину:
— Я захоплювався тобою все своє життя. Тепер, коли я вмираю, чи готова ти піти за мною у світ тіней?
— Ні! — відповіла його третя дружина. — Життя таке чудове! Коли ти помреш, я вийду заміж!

Гетьман зажурився — його серце ще ніколи не відчувало такої болі. Тоді він запитав свою другу дружину:
— Я завжди приходив до тебе по пораду, і ти завжди допомагала мені й була моєю опорою. Тепер, коли я вмираю, чи готова ти піти за мною туди, де бліді тіні стогнуть і благають володаря душ про милість?
— Шкода, але цього разу я не можу тобі допомогти, — відповіла друга дружина. — Найбільше, що я можу зробити, — це з честю поховати тебе.

Її слова вразили гетьмана, немов тисячі грізних блискавок. У цю мить він почув голос:
— Я піду з тобою й супроводжу тебе туди, куди ти підеш, до кінця!

Гетьман подивився у бік голосу й побачив свою першу дружину — виснажену, зім’яту горем, майже невпізнанну. Вражений, він прошепотів:
— Я мав краще піклуватися про тебе, доки ще міг!

У кожного з нас є чотири дружини. Наша четверта дружина — це наше тіло; скільки б сил і часу ми не витрачали на те, щоб виглядати гарно, воно покине нас, коли ми помремо. Наша третя дружина — це наша кар’єра, положення, гроші, багатство, соціальний статус. Коли ми помремо, вони дістануться іншим. Наша друга дружина — це наша родина та близькі. Скільки б вони нам не допомагали за життя, найбільше, що вони можуть зробити, — це провести нас до могили.

А наша перша дружина — це наша душа, яку ми так часто ігноруємо, женучІ лише на цій душі, яку ми так часто забуваємо у гонитві за тимчасовим, справді тримається наше вічне.