Connect with us

З життя

«Таємна дарча: як мовчання ледь не зруйнувало родину»

Published

on

Щоденниковий запис: «Ти мені нічого не кажеш, отже, ти теж готуєшся до розлучення»

Ми з Ігорем вечеряли, коли вхідні двері різко відчинилися, і в кімнату буквально ввірвалася його матір — Ганна Іванівна.

— Сину! Зараз ти дізнаєшся багато нового про свою дружину! — голосно оголосила вона з порога.

— Мамо, сядь, заспокойся. Ти вся червона, у тебе ж тиск, — збентежився Ігор.

— Маю з чого! — викликаюче відповіла свекруха й обернулася до невістки. — Я сьогодні зустріла Тетяну, ту, з якою ти працюєш, і вона мені все розповіла!

— Що саме? — спокійно запитала Оксана, дивлячись на Ганну Іванівну.

— Що тебе підвищили ще минулого року, і ти отримуєш у півтора рази більше за Ігоря. А він навіть не знає! Усе приховуєш! — випалила свекруха, ледве не задихаючись від обурення.

— У чому проблема, Ганно Іванівно? Ми в вас грошей не просимо, на життя вистачає. Що вас турбує?

— Навесні, коли я попросила вас допомогти з ремонтом даху на дачі, ти сказала, що в вас немає грошей. А тепер виходить, що вони є! І де ж вони? Ти їх копиш на розлучення, так?! — наполегливо кричала свекруха.

Оксана підвелася зі столу й звернулася до чоловіка:

— Ігорю, принеси, будь ласка, із верхньої шухляди в спальні червону папку.

Він мовчки виконав її прохання.

— Що це? — запитав він, відкривши папку. — Депозити?

— Так. На Маринку й Юрка. Я щомісяця відкладаю частину зарплати — на їхнє майбутнє. Коли я зрозуміла, що у вашій родині я лише тимчасова, мені довелося подумати про те, як захистити своїх дітей.

— Що значить «тимчасова»? — втрутився Ігор.

— А ти не пам’ятаєш, як оформили квартиру, яку тобі купили батьки на гроші від проданої двокімнатної у центрі? На себе. Бо «ו— У разі розлучення. Тоді ти нічого не сказав. Ні слова. Я була вагітна, ти знав. І мовчав.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 − три =

Також цікаво:

UA22 хвилини ago

Тиша під Славутичем

Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...

UA23 хвилини ago

Ключі від маминої квартири

— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...

DE42 хвилини ago

Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März

Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...

UA52 хвилини ago

Ковдра для чужого кошеняти

Я двадцять три роки працюю дезінфектором у притулку на околиці Житомира, у Корбутівці, і думала, що мене вже нічим не...

DE52 хвилини ago

Die Papiere meiner Schwiegermutter

Ich heiße Jonas Wentzel, bin vierundvierzig, wohne in Rostock und habe elf Jahre lang die Schifffahrtsagentur meines Schwiegervaters mitgeführt, ohne...

DE53 хвилини ago

Der Hund, der schon aufgehört hatte zu hoffen

An einem Dienstag im September, kurz vor halb fünf, stand ich im Tierheim Ludwigsburg vor dem letzten Zwinger im Flur...

DE54 хвилини ago

Der Hund, der Klaus Bregenz das Leben rettete

Der Hund, der Klaus Bregenz nicht gehen ließ Klaus Bregenz hat seiner Schwägerin Renate nie erzählt, warum er nach dem...

DE54 хвилини ago

Die Werkstatt trägt jetzt ihren Namen

Ich heiße Jonas Brechner, ich bin achtunddreißig und seit elf Jahren mit Meike verheiratet. Ihre Mutter, Rosemarie Kessler, hat mich...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.