Мені 38, я не заміжня, без дітей — і, знаєте, я абсолютно щаслива

**Щоденниковий запис**

Мені 38 років, я не одружена, у мене немає дітей — і, знаєте, я почуваюся абсолютно щасливою. У мене немає жодних з тих проблем, про які так люблять говорити люди, дізнавшись про мій статус. Живу я у обласному центрі, маю гарну роботу, власну квартиру й авто — все це я досягла сама, без чиєїсь допомоги. Більше того, допомагаю батькам, які живуть у селі. І найсмішніше — ніхто не вірить, що мені більше 28. Мабуть, тому що я виглядаю молодше і живу з легкістю у серці.

Звати мене Соломія Ковальчук, і я завжди знала, чого хочу. Після школи вступила до університету, вивчала маркетинг, а потім почала будувати кар’єру. Зараз я — керівниця відділу у великій компанії. Робота цікава, дозволяє подорожувати, спілкуватися з людьми, постійно вчитися новому. Зарплати вистачає не лише на життя, а й на заощадження. Люблю свою справу, і, мабуть, це одна з причин мого завжди гарного настрою.

Квартиру купила п’ять років тому — сучасну, з великими вікнами, у центрі міста. Обставила все на свій смак: багато світла, затишні меблі, кілька картин, привезених із подорожей. Авто — моя гордість. Не розкішне, але надійне, зручне — ідеальне для пересування містом та поїздок до батьків у село. Там я часто проводжу вихідні, коли хочеться відпочити від міської метушні. Допомагаю мамі й татові по господарству, привожу продукти, іногда роблю дрібний ремонт. Їм приємно, що я приїжджаю, а мені — що можу зробити їхнє життя трохи кращим.

Багато хто питає, чому я не одружена і без дітей. Для деяких це дивно, особливо у моєму віці. Але я не відчуваю, щоб мені чогось бракувало. Я відкрита до стосунків, але не поспішаю. Якщо зустріну людину, з якою захочу розділити життя — чудово. Якщо ні — не засмучуся. У мене є друзі, разом ходимо в кіно, на концерти, влаштовуємо вечірки. Є й хобі: займаюся йогою, малюю аквареллю, іноді беру уроки танців. Мене життя настільки насичене, що нудьгувати просто немає часу.

Іноді люди гадають, що я щось приховую, що в мене є якісь таємні невдачі. Але це не так. Я просто живу так, як мені подобається. Не хочу підлаштовуватися під чиїсь очікування чи виходити заміж лише тому, що «так треба». Мої батьки спочатку хвилювалися, особливо мама. Вона мріяла про онуків, але з часом зрозуміла, що я щаслива по-своєму. Тепер вона жартує: «Соломійко, ти у нас як зірка — завжди молода й вільна».

Часто чую дорікання від знайомих: мовляв, у твоєму віці вже пізно думати про сім’ю та дітей. Але я не вірю у це «пізно». Життя — це не розклад, де все має йти за графіком. Я бачила жінок, які народжували після 40 — і були чудовими мамами. Якщо колись захочу дитину — подумаю про це. А поки мені добре так, як є. Насолоджуюся свободою, можливістю подорожувати, коли заманеться, проводити вихідні так, як хочеться саме мені.

Моя молодість зовні — це, мабуть, суміш генів і способу життя. Доглядаю за собою: займаюся спортом, правильно харчуюся, люблю догляд за шкірою. Але найголовніше — внутрішній стан. Я не дозволяю стресу псувати мені настрій. Якщо щось йде не так — шукаю рішення, а не скаржуся. Може, тому люди думають, що мені 28? Посміхаюся, коли це чую, і відповідаю: «Бо живу на легкій хвилі!»

Батьки — моя головна опора. Вони пишаються, що я всього досягла сама. Намагаюся навідувати їх частіше, привожу подарунки, допомагаю з ремонтом, оплачую рахунки. Мама завжди готує мої улюблені вареники, а тато розповідає історії з молодості. Ці моменти — безцінні. Я вдячна, що вони у мене є, і хочу, щоб якомога довше залишалися здорові.

Що буде далі? Не знаю — і це мене не лякає. Мрію одного разу вирушити у велику подорож — можливо, до Італії чи Японії. Хочу розвиватися у професії, можливо, відкрити щось своє. А ще думаю завести собаку — маленький пухнастий друг точно додасть радості. Життя для мене — пригода, і я готова до нових сторінок. Головне — я щаслива тут і зараз. А це — найважливіше.