Connect with us

З життя

Якось вийшло незручно

Published

on

Це було дуже незручно…
— Як то я його дружина?
— У самому прямому сенсі. Принаймні, юридично — можу навіть штамп у паспорті показати. Свідоцтво, звісно, із собою не взяла, — промовила жінка, тримаючи одну руку на великому животі.

***

— Доню, наступного тижня їду на заробітки, там зв’язок поганий, тож не загуби мене, — сказав Олексій Петрович.
— Про кота не хвилюйся, приїду, нагодую, лоток поміняю, — буркнула Даринка, не відриваючи очі від телефону.
— Щодо кота… — завагався Олексій Петрович, — Не переймайся, донечко. Нащо тобі торочитись у інший район, ще й після роботи? Сусідка зі сходів допоможе — я її добре знаю. Буде заглядати до Мурчика.
— Ти якийсь дивний, тату, — засміялась Даринка. — Твоя сусідка, виходить, справжня альтруїстка? І кота нагодує, і молоко купить, і ліки принесе. Щасливчик!
— Так, щасливчик…

Олексію Петровичу стало соромно, що він знову бреше доньці. Він нахмурився, силкуючись не видати хвилювання. «Вона нічого не здогадується, просто жартує», — подумав він.

…Олексій Петрович із матір’ю Даринки розлучилися сім років тому. Мирно, без скандалів — просто кохання минуло. Поговорили з донькою, і з чистою совістю подали на розлучення. Даринка спокійно прийняла рішення батьків, але за умови, що сімейні свята вони святкуватимуть разом. Так і жили.

— То я, виходить, твоя сусідка? — лукаво усміхнулась Олена.
— Ну… іншого не придумав, — сором’язливо опустив очі Олексій Петрович.
— Так, назвати мене дружиною — неймовірно складно, я розумію.
— Лено, не ображайся.
— Я доросла жінка, Олечку. Але доки ми гратимемо в цю велику таємницю?
— Не знаю… Лено, а раптом вона не зрозуміє? Пам’ятаю, як вона маленькою боялась, що один із батьків піде. Часто питала: «Ви мене не покинете?». А зараз відчуваю, ніби зраджую її.
— Слухай, я не втручаюсь у ваші стосунки, але через два місяці в тебе вже буде дві доньки. І рішення треба приймати чоловіче. Зрозуміло? Я не змушую тебе обирати, але як ти збираєшся ховати новонароджену дитину?
— Знайдемо спосіб! — промовив Олексій Петрович, хоча сам не знав, як.

Олексій і Олена познайомились невдовзі після розлучення. Він одразу зрозумів — вона його людина. Але зізнатися сім’ї не наважився. БояОлена обережно взяла Даринку за руку, і вони пішли до дому, де їх чекала спільна родина, про яку Олексій так довго мовчав.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шість + 11 =

Також цікаво:

DE19 хвилин ago

Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März

Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...

UA29 хвилин ago

Ковдра для чужого кошеняти

Я двадцять три роки працюю дезінфектором у притулку на околиці Житомира, у Корбутівці, і думала, що мене вже нічим не...

DE29 хвилин ago

Die Papiere meiner Schwiegermutter

Ich heiße Jonas Wentzel, bin vierundvierzig, wohne in Rostock und habe elf Jahre lang die Schifffahrtsagentur meines Schwiegervaters mitgeführt, ohne...

DE29 хвилин ago

Der Hund, der schon aufgehört hatte zu hoffen

An einem Dienstag im September, kurz vor halb fünf, stand ich im Tierheim Ludwigsburg vor dem letzten Zwinger im Flur...

DE31 хвилина ago

Der Hund, der Klaus Bregenz das Leben rettete

Der Hund, der Klaus Bregenz nicht gehen ließ Klaus Bregenz hat seiner Schwägerin Renate nie erzählt, warum er nach dem...

DE31 хвилина ago

Die Werkstatt trägt jetzt ihren Namen

Ich heiße Jonas Brechner, ich bin achtunddreißig und seit elf Jahren mit Meike verheiratet. Ihre Mutter, Rosemarie Kessler, hat mich...

PL1 годину ago

Kartka z garderoby przy Świętego Marcina

Sprzątam po przedstawieniach w Teatrze Wielkim w Poznaniu od jedenastu lat i mówię wam: garderoba baletowa potrafi powiedzieć o człowieku...

PL2 години ago

Kroswer Kirka na Podkowie

Nigdy nie lubiłem tej ciotki, dobra, powiem to od razu, żeby było jasne, skąd u mnie ta cała złość tamtego...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.