Connect with us

З життя

Якось вийшло незручно

Published

on

Це було дуже незручно…
— Як то я його дружина?
— У самому прямому сенсі. Принаймні, юридично — можу навіть штамп у паспорті показати. Свідоцтво, звісно, із собою не взяла, — промовила жінка, тримаючи одну руку на великому животі.

***

— Доню, наступного тижня їду на заробітки, там зв’язок поганий, тож не загуби мене, — сказав Олексій Петрович.
— Про кота не хвилюйся, приїду, нагодую, лоток поміняю, — буркнула Даринка, не відриваючи очі від телефону.
— Щодо кота… — завагався Олексій Петрович, — Не переймайся, донечко. Нащо тобі торочитись у інший район, ще й після роботи? Сусідка зі сходів допоможе — я її добре знаю. Буде заглядати до Мурчика.
— Ти якийсь дивний, тату, — засміялась Даринка. — Твоя сусідка, виходить, справжня альтруїстка? І кота нагодує, і молоко купить, і ліки принесе. Щасливчик!
— Так, щасливчик…

Олексію Петровичу стало соромно, що він знову бреше доньці. Він нахмурився, силкуючись не видати хвилювання. «Вона нічого не здогадується, просто жартує», — подумав він.

…Олексій Петрович із матір’ю Даринки розлучилися сім років тому. Мирно, без скандалів — просто кохання минуло. Поговорили з донькою, і з чистою совістю подали на розлучення. Даринка спокійно прийняла рішення батьків, але за умови, що сімейні свята вони святкуватимуть разом. Так і жили.

— То я, виходить, твоя сусідка? — лукаво усміхнулась Олена.
— Ну… іншого не придумав, — сором’язливо опустив очі Олексій Петрович.
— Так, назвати мене дружиною — неймовірно складно, я розумію.
— Лено, не ображайся.
— Я доросла жінка, Олечку. Але доки ми гратимемо в цю велику таємницю?
— Не знаю… Лено, а раптом вона не зрозуміє? Пам’ятаю, як вона маленькою боялась, що один із батьків піде. Часто питала: «Ви мене не покинете?». А зараз відчуваю, ніби зраджую її.
— Слухай, я не втручаюсь у ваші стосунки, але через два місяці в тебе вже буде дві доньки. І рішення треба приймати чоловіче. Зрозуміло? Я не змушую тебе обирати, але як ти збираєшся ховати новонароджену дитину?
— Знайдемо спосіб! — промовив Олексій Петрович, хоча сам не знав, як.

Олексій і Олена познайомились невдовзі після розлучення. Він одразу зрозумів — вона його людина. Але зізнатися сім’ї не наважився. БояОлена обережно взяла Даринку за руку, і вони пішли до дому, де їх чекала спільна родина, про яку Олексій так довго мовчав.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два + 12 =

Також цікаво:

PL1 хвилина ago

Kartka z garderoby przy Świętego Marcina

Sprzątam po przedstawieniach w Teatrze Wielkim w Poznaniu od jedenastu lat i mówię wam: garderoba baletowa potrafi powiedzieć o człowieku...

PL50 хвилин ago

Kroswer Kirka na Podkowie

Nigdy nie lubiłem tej ciotki, dobra, powiem to od razu, żeby było jasne, skąd u mnie ta cała złość tamtego...

CZ51 хвилина ago

Jak jsem odešel od čtrnácti dětí a vrátil se k zamčeným dveřím

Jmenuju se Pavel Kadlec a bylo mi čtyřicet tři, když moje žena Jitka řekla, že je těhotná. Ne poprvé. Čtrnáctý...

DE3 години ago

Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts

**Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts** Natalie war neunundzwanzig, und in ihrem ganzen Leben...

PL3 години ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL3 години ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ3 години ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL4 години ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...