Олег одружився з Надією, щоб зашкодити Марії та довести, що не страждає після зради…

Олег навмисне одружився з Надією — щоб нашкодити Марії. Хотів довести, що не страждає після її зради…

З Марією вони були разом майже два роки. Він кохав її божевільно, готовий був зірвати зірки з неба, перевернути світ, підлаштувати все під її мрії. Думав — вони вже на порозі весілля. Але її постійні ухиляння від розмов на цю тему дратували.

— Навіщо зараз одружуватись? Я ще не закінчила університет, і в твоїй фірмі ані сіло, ані пало. Нема ні пристойної машини, ні власної хати. І чесно кажучи — не хочу жити з твоєю сестрою в одній кухні. Якби не продав ту хату, жили б без проблем, — таку відповідь він чув від Марії найчастіше.

Олегу було боляче, але він визнавав — у дівчини була рація. Він із сестрою Олею жили в батьківській квартирі, бізнес тільки-но подавав ознаки життя, а сам Олег ще був студентом останнього курсу. Довелося брати все в свої руки, не чекаючи диплома. Хату продали з Олею спільно — треба було рятувати батьківську справу.

За півроку накопичилося багато боргів, а обоє ще вчилися. Продаж дозволив розплатитися, поповнити склад будматеріалів і навіть відкласти трохи грошей про запас.

Марія ж вважала — треба жити в насолоду, а не чекати якогось міфічного завтра. З її позиції, коли батьки про все піклуються, це звучало легко. Але Олег одразу став дорослим: турбота про сестру, бізнес, побут. Вірив — все буде: і хата, і авто, і садок.
Ніщо не віщувало лиха.

Умовилися піти в кіно, і Марія попросила не заїжджати — прийде сама. Олег чекав на зупинці, коли зненацька побачив — вона приїхала на дорогій машині. Вийшла, простягнула йому книжку і сказала:
— Пробач, ми не можемо більше бути разом. Я виходжу заміж. — І повернулася до авто.
Олег застиг. Що могло змінитися за ті кілька днів, поки його не було? Дома Оля зрозуміла з його виразу обличчя:
— Вже знаєш?
Він лише кивнув.
— Виходить за багатія. Запросила мене на свідка — а я відмовилась. Вона ж зрадниця! За твоєю спиною весь час з ним була…
Олег обійняв сестру, гладячи її по голові:
— Спокійно. Хай буде щаслива. А ми — ще більше.

Після цього зачинився у кімнаті на цілий день. Оля намагалася виманити його:
— Ну хоч поїж щось. Напекла млинців…
На заході сонця він вийшов із вогнем у очах:
— Треба готуватися.
— До чого? Що тобі спало на думку?
— Одружуся з першою, хто погодиться, — холодно відповів Олег.
— Ти не можеш! Це ж не тільки твоє життя, — даремно намагалася зупинити його сестра.
— Якщо не підеш, піду сам, — вирішив він.

У парку було повно людей. Одна дівчина показувала пальцем на скроню, друга втекла, налякана. А третя, дивлячись йому в очі, сказала «так»…
— Як тебе звати, красуне?
— Надія.
— Значить, святкуємо заручини! — І потягнув Надю й Олю в кав’ярню.

За столом панувала незручна тиша. Оля не знала, що казати. В Олега ж у голові буря: він уже вирішив — зробить усе, щоб їхнє весілля теж відбулося двадцять п’ятого.
— Гадаю, є серйозна причина, чому ти запропонував руку і серце незнайомці, — порушила тишу Надя. — Якщо це імпульс — не ображатимусь і піду.
— Ні. Ти вже дала слово. Завтра подаємо заяву і їдемо до твоїх батьків.

Олег підморгнув:
— По-перше, переходимо на «ти».

Весь місяць до весілля вони бачилися що— Ти моя доля, — прошептав Олег, обіймаючи Надю, і в цю мить зрозумів, що справжнє щастя було поруч увесь цей час.