З життя
Чи чекатимеш мене?
Ти мене чекатимеш?
Як швидко летить час. Не встигла озирнутися, а вже майже п’ятдесят. А здавалося, вічно буде молодою. Оксана глянула у дзеркало. То так повернеться, то інакше. Одне розпач. Але, як кажуть, треба любити себе будь-яку. Ну добре. І що тут любити? Тіні під очима, куточки губ опущені, зморшки, сумні очІ в цю мить, коли його руки обійняли її так само міцно, як колись у кінотеатрі, здалося, нічого не змінилося — тільки життя навчило їх цінувати кожну подібну секунду.
Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy
Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...
Warsztat, który zniknął w środę
Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....
Хвіртка у двір
Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...
Тиша під Славутичем
Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...
Ключі від маминої квартири
— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...
Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März
Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...
Ковдра для чужого кошеняти
Я двадцять три роки працюю дезінфектором у притулку на околиці Житомира, у Корбутівці, і думала, що мене вже нічим не...
Die Papiere meiner Schwiegermutter
Ich heiße Jonas Wentzel, bin vierundvierzig, wohne in Rostock und habe elf Jahre lang die Schifffahrtsagentur meines Schwiegervaters mitgeführt, ohne...