Колишня свекруха псує моє життя

Колишня свекруха не дає мені життя

Колишній чоловік давно вже живе своїм життям і виховує нову дитинку, а його мама досі не дає мені вільно зітхнути. Бачте, вона так дбає про внучку. Краще б стежила, щоб її синко вчасно сплачував аліменти.

Прожили ми з Віталіком шість років разом. Це був пекельний ад. Я просто втекла від нього, навіть не боячись того, що залишуся сама з малою дитиною. Скільки б рідні мене не переконували, що дитині потрібен батько, я розуміла — більше не хочу терпіти його гуляння та пияцтво.

Віра Павлівна ніколи до мене поваги не відчувала. Але після розлучення раптом почала пильно стежити за моєю особою, прикриваючись внучкою. Мабуть, хвилювалася, що після розлучення їй навіть склянку води подати буде нікому.

— Нащо ти вигадуєш? Він же тебе не б’є, зарплату в дім несе. Нормальний же мужик, — нарікала свекруха.

Оце так аргумент! Триматися за чоловіка, бо він хоча б не б’є. Та ну, звісно. Я розуміла, що сперечатися з нею марно, тож просто ігнорувала її намови. На аліменти теж не подавала — щоб мій колишній потім нічого не вимагав від доньки. Хоча й обіцяв допомагати фінансово. На жаль, обіцянки так і залишились обіцянками.

Через півроку колишній одружився знову. Звістка про майбутнє поповнення чомусь не радувала мою свекруху. Вона слідкувала за мною і намагалася знову мене зіпхнути з її синочком. Рідня приходила до мене без попередження, щоб контролювати особисте життя. «Маю ж повне право бачитися з внучкою» — зручна відмазка.

Чому раніше вона не була так прив’язана до доньки? Мені одразу стало зрозуміло — вона просто вивчає обстановку.

Після розлучення я почала життя з чистого аркуша. Якщо раніше я не відходила від плити та віника, не бачилася з подругами і не гуляла далі дитячого майданчика, то тепер почала більше часу приділяти собі. У вихідні ми зустрічаємося з моїми батьками, їздимо на дачу, ходимо у кіно та зоопарки.

— Годі всюди тягати дитину. Нехай вчаться домашнім обов’язкам, — якось докорила мені колишня свекруха.

— У вихідні ми відпочиваємо. Доньці цікаво, а ваші каструлі та швабри почекають.

Вона вважала, що я повинна сидіти вдома і ридати за колишнім чоловіком. Ще й навчати 8-річну дівчинку готувати й прибирати. Навіщо? Я вважаю, що дитина має насититися дитинством — дорослих клопотів ще вистачить. Вона збирає свої іграшки, складає речі, сервірує стіл — для віку цілком достатньо.

— Ті господарка нерозумна, і дочка така сама буде, — коментувала свекруха.

Одного разу я забула викинути стару зубну щітку, а нову поставила у стакан. Так рідня одразу вирішила, що я мужиків у хату воджу і розважаюся при дитині. Я не стала виправдовуватися перед нею — я доросла жінка і можу робити, що хочу.

— Ти не маєш права влаштовувати особисте життя, бо ти мама! У голові має бути дитина, а не мужики! — кричала вона на весь під’їзд.

— А чому ж вашому синочкові можна? Він уже нову дитину накоїв!

— Ти ж його кинула, а хороші мужики на дорозі не валяються.

Я попросила її більше до нас не приходити і не псувати мені нервів. Якщо хоче погуляти з внучкою — я приведу доньку в парк. А до нас додому — хай забуде. Тепер вона обурюється і погрожує мені органами опіки. Та мені боятися нічого — я хороша мама, хоч що б там колишня свекруха не вигадувала.