Connect with us

З життя

Пес-рятувальник не перестає гавкати на валізу. Що всередині – жах кожного батька.

Published

on

Сьогодні вранці в міжнародному аеропорту “Бориспіль” сталося щось жахливе. Звичайний ранок перетворився на кошмар, який ще довго не вийде з голови тим, хто це бачив. Все почалося зі службового собаки на імя Барс він безперервно гавкав на звичайну чорну валізу в черзі на контроль.
Схоже, Барс відчував щось не так. “Він поводився так, ніби там була жива істота або щось страшне”, розповідає пасажирка Оксана Шевченко, яка стояла за власником валізи. Спочатку співробітники безпеки подумали, що справа в наркотиках, але поведінка собаки була іншою тривожною, майже відчайдушною.
На записах спостереження видно, як Барс кружляє навколо валізи, дряпає її лапою та не дає провідникові відтягнути себе. За лічені хвилини зону евакуювали, викликали саперів та працівників соціальних служб. Валізу віднесли до спецприміщення для огляду.
Коли її розстебнули, навіть досвідчені слідчі застигли. Всередині лежали дитячі речі, потертий ведмедик з відірваним оком і під ковдрами непритомна дитина. Лікарі підтвердили, що дівчинці, років чотири, потрібна негайна допомога у неї були ознаки зневоднення та шоку. Чоловіка, що подорожував один, затримали. Слідство вважає, що він може бути повязаний із міжнародною мережею торгівлі дітьми.
“Це не випадок це частина жахливої системи”, каже кримінолог Людмила Ковальчук. Злочинці все частіше використовують транспортні вузли, і аеропорти стають місцем, де дитина може як зникнути, так і бути врятованою.
Без Барса ця історія могла б закінчитися інакше. “Техніка багато що вміє, але іноді лише тварина відчуває небезпеку”, каже керівник кінологічної служби Андрій Лисенко.
Новина розлетілася мережею, батьки пишуть про свій жах і вдячність. Громадські організації вимагають посилити перевірки та навчати більше собак для пошуку людей. Барса ж планують нагородити саме він розкрив правду, заховану в тій валізі. І ця правда нагадує: навіть у звичайних місцях може ховатися зло.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − п'ять =

Також цікаво:

UA12 хвилин ago

Тиша під Славутичем

Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...

UA12 хвилин ago

Ключі від маминої квартири

— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...

DE32 хвилини ago

Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März

Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...

UA42 хвилини ago

Ковдра для чужого кошеняти

Я двадцять три роки працюю дезінфектором у притулку на околиці Житомира, у Корбутівці, і думала, що мене вже нічим не...

DE42 хвилини ago

Die Papiere meiner Schwiegermutter

Ich heiße Jonas Wentzel, bin vierundvierzig, wohne in Rostock und habe elf Jahre lang die Schifffahrtsagentur meines Schwiegervaters mitgeführt, ohne...

DE42 хвилини ago

Der Hund, der schon aufgehört hatte zu hoffen

An einem Dienstag im September, kurz vor halb fünf, stand ich im Tierheim Ludwigsburg vor dem letzten Zwinger im Flur...

DE44 хвилини ago

Der Hund, der Klaus Bregenz das Leben rettete

Der Hund, der Klaus Bregenz nicht gehen ließ Klaus Bregenz hat seiner Schwägerin Renate nie erzählt, warum er nach dem...

DE44 хвилини ago

Die Werkstatt trägt jetzt ihren Namen

Ich heiße Jonas Brechner, ich bin achtunddreißig und seit elf Jahren mit Meike verheiratet. Ihre Mutter, Rosemarie Kessler, hat mich...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.