Час прийшов!

Ну нарешті.

Виходячи заміж, Оксана навіть не підозрювала, що у її нового чоловіка Тараса є шкідлива звичка. Вони зустрічалися недовго, Тарас швидко зробив їй пропозицію, причому, коли запрошував, був трохи під чаркою:

Оксанко, давай одружимося, промовив він і дихнув на неї алкоголем.

Тарасе, ти що, випив? І в такому вигляді мені пропонуєш? не дуже обурилася Оксана, бо заміж хотілося, майже всі подруги вже були одружені.

Та я ж… на радощах, сподіваюсь, не відмовиш? весело говорив він. Ну, яка твоя відповідь?

Гаразд, згодна, але за умови, що питимеш тільки по святах.

Ну я ж про те й кажу! Сьогодні, наприклад, у мене свято тобі зробив пропозицію!

Через молодість і наївність Оксана не заглиблювалася, та й не знала, що батько Тараса все життя пив. Можливо, це вплинуло і на сина, тим більше, інколи батько запрошував Тараса «на чарочку чаю».

Марія, мати Тараса, обурювалася, коли чоловік наливав сину:

Сам цю погань ковтаєш, ще й сина вчить… але чоловік лише сміявся у відповідь.

Мовчи, мати, хай Тарас звикає, він же чоловік.

Після весілля молодята оселилися в однокімнатній квартирі Оксани, яка дісталася їй у спадок від бабусі. Спочатку все було нормально. Тарас працював, іноді повертався з роботи з запахом алкоголю, але завжди знаходив причини:

Василь прогостив, син у нього народився, як не випити, сам Бог велів, відповідав він Оксані на її запитання. Славко святкував день народження, ось і причина. Дмитрович дошок на дачу везе, пригостив нас причин було багато, і всі важливі.

Оксана народила сина Данилка, а Тарас і далі пив. Додому не поспішав, до сина майже не підходив.

Чому дитину ігноруєш? Він же твій рідний, ображалася дружина.

Ти ж сама казала, щоб я на нього не дихав перегаром, відповідав Тарас.

А ти кидай пити, скільки можна про це казати? благала Оксана.

Минуло вісім років. Усі ці роки Тарас пив, вже практично щодня. З однієї роботи його звільнили, потім з іншої. Свекруха Оксани засмучувалася. Бачила, що невістка у неї дуже хороша, поважала її, і Оксана так само ставилася до свекрухи.

Оксана всі ці роки намагається боротися зі звичкою Тараса, а він не кидає. З кожним роком тільки гірше, ділилася вона зі старшою сестрою.

І не кажи, Марійко, мені навіть шкода Оксану така гарна дружина й мати, підтримувала сестра.

Минуло ще два роки. Данилко вчився у третьому класі. Оксана майже сама тягла сімю, Тарас не працював, хіба що свекруха давала грошей і купувала онукові речі. Тарас уже бувОксана тепер усміхалася щиро, адже знайшла справжнє щастя з Артемом, а Тарас, хоч і залишився в минулому, навчив її цінувати себе та вірити у краще майбутнє.