Безпритульний пес раптом кинувся у море та ринув у розлючені хвилі.

Бездомний пес раптом кинувся у море й ринув у розгнівані хвилі. Щось у воді привернуло його увагу. Течія забрала все, до чого він намагався дотягнутись. Втомлені лапки безнадійно плескали по воді, поки він нарешті не дістався до хлопчика, що ледве тримався на поверхні.
Пес акуратно вхопив дитину за одяг і підняв на спину. Хвилі несли їх все далі від берега, у відкрите море, де ніхто не міг побачити. Він плив останніми силами, промоклий до нитки, з однією надією щоб хтось їх помітив.
Кожен рух давався важче: лапи тремтіли від холоду, солона вода пекла очі. Раптом у далині заблимало світло чи то рибальський човен, чи може хатина на березі? Він не був певний, але плив туди, чіпляючись за цю останню іскру. Хвиля підняла його вгору, і тоді він побачив: так, це був човен! Маленький, деревяний, з ліхтарем на носі. Всередині хтось був. Пес слабо заскиглив, майже без сил це було все, що він міг…
Старий рибалка на човні насупив брови, почувши дивний звук, ледве чутний через вітер. Прижмурившись, він освітив воду ліхтариком і побачив у метушні хвиль темну пляму, що боровся з течією.
«Господи…» прошепотів він, хапаючись за гачок. Швидко підігнав човен до того, що нагадувало одночасно і людину, і звіра.
Коли підплив ближче, побачив ясно: тремтячий пес, з очами почервонілими від солі, з головою, що вже занурювалася у воду… А на спині в нього знепритомніла дитина.
Не думаючи, рибалка нахилився, схопив хлопця за руки й втягнув на борт. Той був холодний і синій, але ще дихав. Пес не рухався. Його тіло безсило бовталося біля човна, вже не маючи сили піднятись.
«Ну ж бо, велетню… Невже ти пройшов усе це, щоб здатись?» прошепотів старий, простягаючи руки.
З останніми силами пес підняв очі й слабо замахав лапами. Рибалка втягнув його, уклав у стару вовняну ковдру й обійняв обох.
Двигун човна заревів. Він повернув до порту зі сльозами на очах. Те, що він щойно побачив… не забутиме ніколи.
Через кілька днів у місцевих газетах зявилися заголовки:
«Врятовані з моря: хлопчик та його ангел на чотирьох лапах».
Бездомний пес не мав ні нашийника, ні господаря. Але того дня він знайшов призначення. А хлопчик новий шанс у житті.
Відтоді вони нерозлучні. Тепер у пса є імя Надія. Тому що саме це в нього залишилося… І цього вистачило.