Санітарка облила завідувача відділення нечистотами через відмову прийняти пораненого жебрака у брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні тягнувся нескінченно, ніби час застиг, а повітря стало густим, насиченим запахом антисептиків. У кутку медсестринської, освітленій тьмяною лампою, сиділа Оксана Коваленко худа, з яскравими очима й розкуйовдженим світлим волоссям. На колінах у неї розгорнута книга Франко, її порятунок, втеча від реальності.
Дні вона проводила в медичному училищі, ночі працювала санітаркою, а ці рідкісні хвилини тиші були для неї святом. Читання не просто звичка це був спосіб врятувати себе між відрами з брудною водою та прибиральними роботами.
Ну-ну, що це ми тут робимо? Літературний гурток влаштували?
Голос, різкий і докірливий, порушив тишу. Оксана здригнулася. Книга зникла. Перед нею стояв Борис Іванович, завідувач відділення. Низький, з рідким волоссям і обличчям, застиглим у вічному незадоволенні, він тримав її книжку двома пальцями, ніби щось брудна.
Франко? усміхнувся він. Шляхетно, звісно. Але ви не в салоні пані, а в лікарні. Вам платять не за читання, а за роботу. Чи ви вважаєте, що ми фінансуємо ваші мрії?
Оксана повільно підвелася. Страху не було лише гнів, що накопичувався роками.
По-перше, платять мені так, що й на хліб не вистачає. По-друге, я все зробила. Палати чисті, пацієнти обслужені. У мене є право на перерву?
Ось воно що! його голос залунав. Ти ще й сперечатися з начальством будеш? Ще слово і звідси вилетиш так, що й не згадаєш!
У цю мить двері відчинилися. На порозі зявилася Тетяна, її подруга й колега.
Оксанко, швидше до пятої палати! Дідусь погано себе почуває!
Вона схопила Оксану за руку, вивела в коридор і вже на ходу, з перебільшеною ввічливістю, кинула:
Вибачте, Борисе Івановичу, зараз усім займемося!
Коли вони відійшли, Тетяна видихнула.
Ти з глузду зїхала? прошепотіла вона. Навіщо з ним сперечатися? Він тебе знищить! Замовкни, ради Бога!
Не можу мовчати, коли топчуть людей, тихо, але твердо відповіла Оксана. Він не лікар. Він наглядач.
Твої слова нічого не змінять. А от тобі буде гірше.
Благо