Місто жило вечірнім диханням — сигнали машин, кроки по бруківці, сміх із кав’ярень, де миготіли гірлянди. Біля столика №6, перед елегантним рестораном, сидів Ярослав Коваленко, бездумно...
Оля прискіпливо оглядала свій наряд… Біле плаття, куплене за копійки в поспіху на розпродажі, здавалося якимось занадто простим. Мереживо, яке вона так ретельно вибирала, але все...
Стара Одарка витирала сльози, що стікали по блідим, зморшками поїденим щокам. Раз-по-раз махала руками та невиразно бурмотала, ніби мала дитина. На неї дивилися чоловіки, чухаючи потилицю,...
**Щоденник Оксани Коваль** Твоя мати їде на цілий місяць? Тоді я — до своєї. — Дружина вже стояла з валізою. У мене був план. Простий, як...
**Дві долі** Сьогодні я блукала вуличками Києва, міста, де все мені чужe. У руках стискала маленький папірець – останню надію на краще майбутнє. Вже другий день...
**З\’їж мою боли** Найменше усього Олені подобалося працювати з дітьми. Важко, нудно й небезпечно. Простір можливостей навколо дитини ще не сформований, і ризик «притягнути» якусь зовсім...
— Вітьку, більше до мене не заходь, добре? — спокійно попросив я. — Як це? Сьогодні не приходити? — не зрозумів Вітько. …Був ранній ранок, Вітько...
У всіх подруг матусі молоді та гарненькі, а в мене… Ні, ну ви бачили? Моя більше схожа на бабусю, і це, звісно, не фонтан… — Оленко,...
Я розказала все Матвію. Кожне моє слово лунало чужим, наче то була не моя історія… наче я розповідала про трагедію, яку почула від іншої жінки. Але...
На розі вулиці Шевченка, у Львові, стояв манекен у вітрині крамниці з одягом. Завжди в одному й тому ж: білій сорочці, сірих штанах і викривленому береті,...