Connect with us

З життя

Автошкола для всіх

Published

on

**Щоденниковий запис**

Сьогодні був один з тих днів, коли все йшло не так.

Марійка припаркувала свій авто біля офісу і поспішила до входу. Попереду повільно йшли дві дівчини, займаючи всю доріжку. Перед самими дверима вони раптом зупинилися, перекривши шлях. Марійка безцеремонно проштовхнулася між ними, відсунула обидвух і рвонула двері на себе.

— Гей, куди лізеш?! — у спину полетіли грубі слова.

Зазвичай вона відповіла б так само, але сьогодні спішила, тому промовчала і побігла далі до ліфта. Люди вже заходили всередину. В останній момент вона вскочила, налетівши на чоловіка і відтиснувши його назад.

— Вибачте, — буркнула і розвернулася.

Між дверима на мить мелькнули розгнівані обличчя тих дівчат. Двері закрилися, ліфт рушив догори. *«Треба було показати їм язика»,* подумала вона запізно.

Від бігу обличчя палало, волосся розкуйовдилося. У ліфті було тісно, дістатися до дзеркала не виходило. Вона лише провела рукою по волоссю.

За спиною хтось хмикнув. Марійка певна була, що це саме той чоловік, на якого налетіла. Вона обернулася — він стояв позаду й дивився на неї злегка знизу догори. Від нього пахло тонким, приємним парфумом. На мить їхні погляди зустрілися. Марійка різко відвернулася, знову підкинувши хмару волосся.

Ліфт зупинився, двері розсунулися, і вона вийшла, відчуваючи його погляд у спину.

— Що, сподобалась? — запитав Микола Вадима, коли ліфт рушив далі. — Вона ж готова була тебе відправити куди подалі.

— Та годі. Мене довгими віями та стрункими ніжками не злякати. Вона поки що вся така гостренька, але почекай, поки вийде заміж — тоді й покаже свою справжню натуру. «Оленько, Наталя з чоловіком на Балі відпочивала, а ми що? Знову в Єгипет? У Оленки дві шуби, а в мене лише одна…» — Вадим капризно скривив губи, пародіюючи голос дружини.

Навколо засміялися.

— Просто тобі з Іринкою не пощастило, — сказав Микола.

Ліфт зупинився, і вони вийшли.

— Нам праворуч, — підказав Микола.

— Погоджуюсь. Після неї на жінок дивитися не можу, — відповів Вадим. — Сюди? — Він зупинився біля скляних дверей.

А Марійка тим часом вислуховувала нахабну лекцію від шефа.

— Де ти бісишся?! Клієнт уже телефон розірвав, угода зірвана! — кричав він, розмаху— Марійко, — шеф знизив голос, — якщо ще раз запізнишся, йди звідси сама, бо я тебе звільню без розмов.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − 1 =

Також цікаво:

UA2 секунди ago

Зять на чужому городі: як я «здав в оренду» татову дачу під Житомиром

Мене звати Тарас, мені сорок два, і я досі не знаю, як пояснити те літо своїй дружині так, щоб вона...

PL26 секунд ago

Zwinięty list w misce z owocami przy ulicy Świętokrzyskiej

Kasia, siedemnastoletnia, znalazła to pod płytami winylowymi, w szafie ojca, w mieszkaniu przy ulicy Świętokrzyskiej w Warszawie. Stare pudełko po...

EN51 секунда ago

The Envelope in the Drawer

**The Envelope in the Drawer** I've worked at the post office on Elm Street in Rochester for twelve years. It's...

PL11 хвилин ago

Warsztat po teściu, dwieście tysięcy i klucz, który oddałem inaczej

Nazywam się Dawid, mam trzydzieści cztery lata i przez sześć lat prowadziłem warsztat samochodowy przy ulicy Grunwaldzkiej w Bydgoszczy razem...

EN45 хвилин ago

I need to write this as fiction from the second participant’s perspective (the “other person” — meaning the aggressor’s viewpoint, per the “OTHER PERSON” instruction), fully localized to the US, avoiding clichéd phrases, with a proper ending featuring a concrete action.

The Laundry Tub at Fenwick Creek I'm the one they warned new arrivals about. Diane, forty-one, and by the time...

UA58 хвилин ago

Валіза до Дубая, яку я не встигла закрити

Термінал «Д» бориспільського аеропорту о шостій ранку пахнув кавою з automату і мокрою тканиною — надворі лив дощ, і люди...

PL2 години ago

Warsztat po teściu, który zabrał zięć Marcina

Nazywam się Marcin Duda, mam trzydzieści sześć lat i przez ostatnie osiem byłem mężem Kasi Woźniak z Bydgoszczy. Piszę "byłem",...

PL2 години ago

Czterysta osiemdziesiąt złotych na koncie i klucz do warsztatu w kieszeni

Marek Winiarski policzył pieniądze trzy razy, jakby od trzeciego liczenia miało przybyć. Czterysta osiemdziesiąt złotych. Tyle zostało na koncie firmowym...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.