Час виправити помилку

Пора виправити помилку

Наталка не хотіла нічого розповідати мамі про те, що сталося на озері. Повернувшись додому, вона спробувала непомітно прошмигнути до своєї кімнати, але мама почула шелест у передпокої та вийшла з кухні.

— Що трапилося? На тебе обличчя немає, — мама притиснула руки до грудей, тривожно оглядаючи доньку.

— Усе гаразд. Просто перекупалася, — Наталка пройшла повз матір і зачинилася в кімнаті.

Наступного дня прийшов Олег, щоб дізнатися, як почувається Наталка.

— А чому вона має погано себе почувати? — здивувалася мама.

— Та як же, вона ж мало не втопилася вчора в озері, — відповів нічого не підозрюючий Олег.

— Не видумуй, я просто води наглоталася, — Наталка значуче глянула на Олега.

— Я… прийшов запросити тебе в кіно, — Олег все зрозумів і тут же вирішив виправити свою помилку.

— Наталко, звісно, іди. Чого в хаті сидіти? Погода гарна, — сказала мама, усміхаючись Олегу з легким подобострастям.

Справа в тому, що Олег був сином відомого та досить заможного чоловіка. І його увага вселила в маму надію на безбідне майбутнє доньки.

З того дня Олег часто заходив до Наталки й кудись запрошував: на купання, покататися на мотоциклі, у кав’ярню… Не те щоб вона була без розуму від нього, але її пестило, що з усіх дівчат він обрав саме її. Будь-яка з них вважала б за щастя піти з ним на танці чи в кіно.

Ввечері мама лаяла Наталку, що такий хлопець за нею доглядає, а вона ніс крутить, мов і не рада.

— З забезпеченої родини. Потреби знати не будеш. А як дивиться на тебе? Надійний, не кинув у скрутну хвилину. Я можу йому довірити найдорожче, що в мене є — єдину доньку. І якщо він зробить тобі пропозицію, не будь невдячною дурницею, — завершила мама свою промову.

— Та не люблю я його, мамо, — спробувала заперечити Наталка.

— Жодної секунди не повірю, що такий гарний хлопець тобі не подобається. Я вийшла заміж за великої та палкої любові, і де вона тепер?

Коли Олег зробив Наталі пропозицію, вона погодилася. Мамині умовляння не пройшли даремно. У передвесільній метушні Наталці інколи здавалося, що вона грає у виставі, що все це не справжнє й скоро закінчиться. А мама була на сьомому небі від щастя.

Наталка одразу зрозуміла, що ні мамі Олега, ні його старшій сестрі вона не подобалася. Дивувалася, як вони взагалі дозволили йому на ній одружитися. Напевно, Олег був для своєї матері світлом у віконці, улюбленим молодшим синочком, тому вона не встала в позу, щоб не втратити його.

Жили вони не в величезному батьківському будинку, а в квартирі, яка дісталася Олегу від діда, чому Наталка була безмежно рада. Свекруху вона боялася.

І все було б добре, тільки роки йшли, а Наталка не могла завагітніти. Свекруха звинувачувала в усьому її, радила найкращих лікарів, і ті поставили Наталці невтішний діагноз. Вона сильно переживала через це й почувалася винуватою.

Олег відкрито не докоряв Наталі, але вона бачила, що він теж страждає. Він почав віддалятися від неї, проводячи багато часу у фірмі батька, яку той залишив йому та сестрі. Батько помер три роки тому від інфаркту. До матері він тепер ходив без Наталки, що їй влаштовувало. Вона могла лише здогадуватися, що свекруха говорила про неї.

Наталка підозрювала, що у Олега є інші жінки, але не спіймали — не злодій. А Олег завжди був обережним. Берег репутацію сім’ї від пліток.

Наталка намагалася повернутися до мами. Але та назвала підозри доньки вигадками. Напевно, вона нічого не знає, лише здогадується. Олег гарний чоловік, жінкам подобається. Невинний флірт — це ще не зрада. Як тільки з’явиться дитина, все налагодиться. І мама відправила Наталку до чоловіка.

Так вони з Олегом прожили п’ять років, вдаючи, що в них зразкова та щаслива сім’я.

Коли терпець Наталки урвався, і вона була готова серйозно поговорити з Олегом про розлучення, померла його мати. Виявилося, вона давно й серйозно хворіла, але ніхто не вважав за потрібне повідомити Наталку.

Олег цілими днями займався підготовкою до похорону, повертаючись додому лише спати.

***

Наталка прокинулася, але ще якийсь час лежала в ліжку, прислухаючись до звуку води з ванної. Непомітно вона знову заснула.

— Чому ти ще не встала? — Олег увійшов у спальню, розносячи навколо аромат гелю для душу та лосьйону після гоління.

— Може, я не піду? Твоя мати ніколи мене не любила. Вважала мене недостойною тебе. Гадаю, що в цьому вона була права, — сказала Наталка, відкривши очі й дивлячись на чоловіка.

— У чому саме? — Олег скинув халат на ліжко, відкрив шафу й почав вибирати одяг.

Наталка звикла до його гарного оголеного тіла, і його чари вже давно на неї не діяли.

— У тому, що я не твого поля ягода. Олеже, я все розумію, але мого відсутност”Коли машина Дмитра зникла за поворотом, Наталка вперше за багато років відчула, що нарешті починає дихати вільно, а попереду чекає щось справді добре.”