Connect with us

З життя

Дівчинка розповіла поліції, що бачила чоловіка в масці під ліжком: їй ніхто не вірив, аж поки не перевірили записи з камер спостереження

Published

on

Був звичайний вечір. Вулиці Києва вкривалися мяким світлом ліхтарів, а люди поспішали: хто вигулював собаку, хто йшов з роботи, хто балакав біля крамниці. Патрульна машина сірий позашляховик з синьою смугою повільно їхала вздовж тротуару. Всередині сиділи двоє офіцери Коваленко та Мельничук.
“Сьогодні тихо,” позіхнув Коваленко, дивлячись у вікно.
“Так, але це зазвичай затишшя перед бурею,” усміхнулася Мельничук.
Не встигла вона договорити, як із підїзду вибігла маленька дівчинка років пяти, не більше. Світле волосся, піжама із кошенятами, боса. На обличчі жах.
Вона бігла прямо до патрульної. Коваленко гальмує, і вони вискакують.
“Гей, ти в порядку?” присіла перед нею Мельничук.
“Ви ви поліцейські?” дівчинка дихала швидко.
“Так, кохана. Що трапилося?”
“Під моїм ліжком там людина. У масці. Я бачила.”
“Де твої батьки?” насупився Коваленко.
“Мама у ванній. Я кричала, але вона сказала, щоб я не лякала її.”
Офіцери переглянулися. Схоже на дитячу уяву, але очі дівчинки тремтіли від страху.
“Як він виглядав?” мяко запитала Мельничук.
“Чорний одяг. Маска, як у шпигуна. Я прокинулася і побачила, як він під ліжко повзе. Він думав, що я сплю”
“І ти втекла?” уточнив Коваленко.
“Так. Сховалася у шафі, а потім побачила вашу машину”
“Добре,” кивнула Мельничук. “Підемо перевіримо. Краще переконатися.”
Квартира була на третьому поверсі. Мати дівчинки збентежена жінка у халаті запевнила, що нічого не чула й думала, що донька боїться темряви.
“Вона останнім часом часто уявляє, що щось ховається у кутку,” вибачилася жінка.
Поліцейські з ліхтарями перевірили кімнату. Під ліжком нікого.
“Може, він втік” прошепотіла дівчинка, стоячи біля дверей. “Але я точно його бачила!”
Коваленко хотів відмахнутися, але Мельничук зупинила його.
“Почекай. Перевіримо камери. У неї дуже впевнений погляд.”
Те, що вони побачили на записах, приголомшило всіх.
Камери показали, що за пятнадцять хвилин до того, як дівчинка вибігла, у сусідньому будинку сталося пограбування. Двоє злочинців у чорному вибігли із сумками. Один із них, побачивши патруль, різко повернув за кут, вчепився за водостічну трубу й через вікно проліз у квартиру на третьому поверсі саме туди, де жила дівчинка.
“Ось він” видихнула Мельничук. “Це було за хвилину до того, як вона вибігла.”
На наступному записі видно, як він вистрибує з вікна сусідньої квартири й тікає у двір.
Його спіймали наступного дня його напарника затримали вночі, і той здав його, щоб отримати менший термін.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять − п'ять =

Також цікаво:

EN19 хвилин ago

I need to write this as fiction from the second participant’s perspective (the “other person” — meaning the aggressor’s viewpoint, per the “OTHER PERSON” instruction), fully localized to the US, avoiding clichéd phrases, with a proper ending featuring a concrete action.

The Laundry Tub at Fenwick Creek I'm the one they warned new arrivals about. Diane, forty-one, and by the time...

UA31 хвилина ago

Валіза до Дубая, яку я не встигла закрити

Термінал «Д» бориспільського аеропорту о шостій ранку пахнув кавою з automату і мокрою тканиною — надворі лив дощ, і люди...

PL1 годину ago

Warsztat po teściu, który zabrał zięć Marcina

Nazywam się Marcin Duda, mam trzydzieści sześć lat i przez ostatnie osiem byłem mężem Kasi Woźniak z Bydgoszczy. Piszę "byłem",...

PL1 годину ago

Czterysta osiemdziesiąt złotych na koncie i klucz do warsztatu w kieszeni

Marek Winiarski policzył pieniądze trzy razy, jakby od trzeciego liczenia miało przybyć. Czterysta osiemdziesiąt złotych. Tyle zostało na koncie firmowym...

UA2 години ago

Тиха вода під високим мостом

Мене звати Ірина Ковальчук, мені двадцять дев'ять, і я досі не знаю, як розповісти цю історію так, щоб у неї...

UA2 години ago

Прокинулась у труні під Двома Метрами Землі: Собака Рекса Почув Стук Ганни

Мене звати Оксана Бабенко, мені шістдесят один рік, я двадцять три роки працюю на кладовищі в Немішаєвому під Києвом —...

UA2 години ago

Мама Антона, а не суперприз

Мене звати Мирослав Дацюк, мені сорок один рік, я живу в Полтаві. Дружину мою звати Юля — молодша за мене...

PL2 години ago

Warsztat po teściu, czterysta tysięcy i klucz, którego już nie mam

Nazywam się Marek Wodnicki, mam czterdzieści dwa lata i przez jedenaście lat prowadziłem warsztat samochodowy przy ulicy Zbożowej w Bydgoszczy...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.