Connect with us

З життя

Я втомилася від безкінечного контролю свекрухи

Published

on

Я втомилася від нескінченного контролю свекрухи

Коли я виходила заміж, я наївно думала, що найбільші труднощі в житті — це іпотека, діти та побут. Але на ділі виявилося, що справжнім випробуванням для мого терпіння стала зовсім не бідність чи втома після безсонних ночей. Найважчим тягарем для мене стала… свекруха.

Наші з нею стосунки з самого початку не склалися. Її дратувало буквально все: як я одягаюся, як готую, як виховую дитину, як прибираю в домі. А найголовніше — що я дозволяю собі не мовчати. Я ніколи не була з тих жінок, що погоджуються, закусивши язика. Я не з тих, хто терпить. І, мабуть, саме це її бентежило найбільше.

Спочатку вона чіплялася до моїх кулінарних здібностей. Ну не вмію я пекти! Не люблю я возитися з тістом, у мене немає до цього ні бажання, ні натхнення. Та й чесно кажучи — не вважаю випічку корисною їжею, то навіщо витрачати час і сили на те, що сама навіть не їм? Але для свекрухи це звучало як злочин.

— Якщо не вмієш пекти — то ти не господиня! — твердить вона, заходячи в дім з черговим пирогом. — Хоч мати чоловікові пиріг спеке, коли дружина невміха.

Чоловік, звісно, брав пироги. І навіть з подякою. А потім розповідав, як у офісі колеги за мить з’їли все до останньої крихти. А свекруха ходила задоволена, ніби медаль на груди отримала. Мені було обідно — але я мовчала. Поки що.

Але їжа — це були лише квіточки. Далі пішло все підряд. Її дратувало, як я прибираю в квартирі. На її думку, підлогу треба мити тільки вручну, швабру вона вважала «знаряддям лінивих». Нижню білизну, виявляється, не можна прання в машинці — лише руками. Прасувати потрібно все — навіть простирадла та шкарпетки! Вона, бачте, «все життя так робила». А я? А я вважаю, що в ХХІ столітті мучити себе домашньою роботою до сьомого поту — це, м’яко кажучи, дивно.

Стиральна машина та сушарка — мої найкращі друзі. Я акуратно складаю сухі речі й кладу їх у шафу. Так, якщо дуже пом’ялися — прогладила. Але лише тоді, коли це дійсно потрібно. Я вважаю, що жінка не повинна перетворюватися на пралю та прибиральницю. Особливо якщо вона працює не менше за чоловіка.

А потім свекруха добралася й до моєї зовнішності.

Я отримала підвищення, дохід зріс, і я нарешті дозволила собі трЯ дозволила собі трішки подумати про себе, і це знову стало приводом для її незадоволення.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 − вісім =

Також цікаво:

PL32 хвилини ago

Kartka z garderoby przy Świętego Marcina

Sprzątam po przedstawieniach w Teatrze Wielkim w Poznaniu od jedenastu lat i mówię wam: garderoba baletowa potrafi powiedzieć o człowieku...

PL1 годину ago

Kroswer Kirka na Podkowie

Nigdy nie lubiłem tej ciotki, dobra, powiem to od razu, żeby było jasne, skąd u mnie ta cała złość tamtego...

CZ1 годину ago

Jak jsem odešel od čtrnácti dětí a vrátil se k zamčeným dveřím

Jmenuju se Pavel Kadlec a bylo mi čtyřicet tři, když moje žena Jitka řekla, že je těhotná. Ne poprvé. Čtrnáctý...

DE3 години ago

Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts

**Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts** Natalie war neunundzwanzig, und in ihrem ganzen Leben...

PL4 години ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL4 години ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ4 години ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL4 години ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.