Як мешканець провчив непроханих гостей, що постійно приходили на барбекю

У Києві, у нашого сусіда по дачі в Бучі, Тараса Борисовича, завжди було повно гостей. Він славився своєю гостинністю та вмінням готувати шашлик так, що пальчики оближеш. Його секретний рецепт, який він вивчив у Харкові, робив його страву незабутньою. Та його доброта зіграла з ним злий жарт: деякі родичі почали цим безсоромно користуватися.

Кожні вихідні, лише завидів димок з мангала на дворі Тараса Борисовича, його двоюрідні брати з родинами, які мешкали неподалік, з’являлися без запрошення. Вони охоче пропонували допомогти, але насправді лише дегустували готові страви та спустошували стіл. При цьому вони ніколи не приносили ні їжі, ні напоїв, розраховуючи лише на господаря.

Тарас Борисович, чоловік чемний і тактовний, довго терпів, сподіваючись, що родичі самі зрозуміють свою нетактовність. Але коли їхні візити перетворилися на справжнє лихо, він вирішив дати їм урок.

Однієї суботи, знаючи, що несподівані гості знову прийдуть, Тарас Борисович приготував особливий «сюрприз». Він розпалив мангал, використавши для цього старі, зіпсовані дошки, що залишилися після розбирання старого паркану. Дим від таких дров був густим і смердів просто жахливо.

Як і очікувалося, родичі не змусили себе чекати. Та лише увійшовши на двір і відчувши різкий сморід, вони почали кривитися й перезиратися. Намагання вдавати, що все гаразд, швидко зійшли нанівець, коли дим став ще густішим.

«Тарасе, що це за дим такий… оригінальний?» — обережно поцікавився один із братів, затуляючи ніс хусткою.

«Та знаєте, дрова попалися старі, мокрі. Та нічого, зараз розігріються», — спокійно відповів Тарас Борисович, підкидаючи в мангал ще одну зловісну дошку.

Не минуло й десяти хвилин, як очі почали сльозитися, а одяг настільки пропитався смородом, що гості почали швидко шукати причини для відходу.

«Ой, я забув, у мене ж сьогодні зустріч у місті!» — зрадів один.

«А у нас, здається, сусідка прийде за позиченим цукром», — підхопила його дружина.

Незабаром увесь «десант» ретирував, залишивши господаря наодинці. Тарас Борисович з полегшенням зітхнув, викинув недогарки й розклав новий вогонь, тепер уже з гарними дровами. Того вечора він вперше за довгий час насолоджувався шашликом у тиші та спокої.

Після цього інциденту несподівані гості більше не з’являлися без запрошення. Схоже, урок спрацював, і Тарас Борисович нарешті міг спокійно проводити час на своїй дачі без настирливих візитерів.