Як жадність засліпила його і зруйнувала все

Як жадібність засліпила його і зруйнувала все

Ми були нерозлучні
З дитинства я був дуже близький зі своїм двоюрідним братом Романом.

Ми росли разом, як брати, ділили радощі та біди, потрапляли в пригоди, навчалися та мріяли.

Коли його батьки розлучилися, і мати пішла до іншого чоловіка, Роман залишився з батьком.

Той пиячив, зрився на синові, міг вдарити, принизити.

Я, хоч і був молодший, завжди заступався за нього.

Зрештою, ми вдвох втекли від цього жахіття – відремонтували старе горище в бабусиному будинку і оселилися там.

Це було наше прихистя.

Ми думали, що тепер усе буде лише краще.

Але тоді я ще не знав, що жадібність здатна знищити людину.

Він заздрив навіть мені
Коли я пішов до університету, Роман вже працював.

Але, побачивши, що я будую своє життя, він теж вирішив переїхати до міста і залишитися поруч.

Ми знову жили разом, знову все ділили.

Я підробляв охоронцем, щоб оплачувати навчання, а його дратувало, що його не беруть на нормальну роботу, бо немає диплома.

Я заохочував його вчитися – хоч і заочно, але він не хотів.

І почав заздрити.

Він став помічати, скільки у мене грошей, який одяг я купую, куди ходжу.

І всередині нього закипала заздрість.

Жадібність штовхнула його на дно
Роман захотів мати стільки ж, скільки і я.

Але не навчанням і працею.

Він зв’язався з місцевою бандою – ті займалися брудними справами, але добре заробляли.

Я знав, що він розумів, що робить.

Але бажання бути краще за мене і мати більше мене засліпило його.

І ось одного разу я купив машину.

Це була моя перша серйозна покупка, чесно зароблена.

Я запросив його за компанію – просто з’їздити, подивитися.

Але він не зміг приховати люті.

Я бачив ненависть в його очах.

Йому було нестерпно усвідомлювати, що я йду вперед, а він стоїть на місці.

Того ж дня він узяв кредит і купив стару машину, яка не проїздила й місяця.

Він перетворився на людину, одержиму жадібністю.

Фінал був передбачуваний
Він перестав думати про друзів, сім’ю, себе.

Йому потрібно було більше, більше, ще більше.

Він продавав дружбу, зраджував тих, хто його підтримував, сварився з рідними.

Він бачив у людях не людей, а конкурентів.

Він зруйнував себе сам.

Тепер він зовсім один.

Один, як розбитий автомобіль, залишений на узбіччі.

Як гонщик, який не дійшов до фінішу.

Жадібність все змітає.

Тільки ось наприкінці цієї гонки не буває переможців.