Народити в сорок сім? Все про пізні пологи та материнство у зрілому віці

Ще народжувати у сорок сім?

Ти з глузду зїхала, народжувати у такому віці?! Тобі ж сорок сім! вигукнула подруга та колега по цеху Марія.

А що робити, Марусю? Дитина вже є, винувато знизала плечима майбутня мати.

Та як що робити? Ти міркуєш, як стара Одарка з довоєнного села. Є ж купа способів вирішити це. Пігулки, вакуум

Маруся, я не вбиватиму дитину! різко перебила Оксана. Ще невідомо, чи виношу? Але якщо Богу буде угодно вона народиться.

Та годі тобі, махнула рукою Марія і додала: Дурна!

Оксана йшла додому схвильована. Тепер жалкувала, що розповіла про вагітність першій подрузі, а не Богданові. Але водночас раділа, що прийняла рішення. Якось Марусині докори лише ще більше переконали її, що треба народжувати. Тепер про новину треба було розповісти матері та дорослому синові Тарасу.

Говорити з Богданом Оксана не боялася. Він давно міг про дитину, відколи вони зійшлися.

Разом вони жили вже десять років, відколи Оксана розлучилася з першим чоловіком, батьком Тараса. Розлучення пройшло швидко: на суді їй навіть не довелося пояснювати причину, бо Олег прийшов пяний. Суддя задала йому пару запитань, а потім сухо оголосила: «Усе зрозуміло. Позов задовольняється».

Того ж дня Олег зник із її життя, попередньо заявивши, що аліменти платити не збирається.

Оксана навіть не стала з ним судитися. Вона була щаслива, що позбулася цього тягаря, який колись впустила у своє життя. Після розлучення вона навіть сама собі пообіцяла, що більше ні за які гроші не звязуватиметься з чоловіками.

Але незабаром у цеху зявився Богдан. І одразу почав за нею доглядати ніжно, трохи грубувато. Але їй нравилося. За місяць вони почали зустрічатися, а ще через місяць Оксана познайомила Богдана з одинадцятирічним сином. Вони відразу ж подружилися.

Дядьку Богдане, заходь до нас ще, попросив Тарас.

Добре, прийду.

І справді прийшов, приніс хлопцеві подарунок, а незабаром і сам почав ночувати в них. Вона й не помітила, як він оселився у них назавжди.

Оксанко, а народи мені доньку, попросив Богдан через рік спільного життя. Тоді їй було вже тридцять вісім, і вважала, що пізно народжувати. Трохи зніяковівши, вона тільки знизала плечима але потім пішла до лікаря і поставила спіраль.

Якраз тоді, коли вони почали обговорювати спільну дитину, колишня дружина Богдана зібралася в санаторій, а їхню спільну доньку взяти не змогла дівчинка захворіла.

Візьми Софійку до себе на пару днів, попросила вона Оксану.

Оксана не заперечувала. Донька Богдана була слухняною та приємною. Тільки тепер його колишня кожного дня дзвонила з санаторію, розпитувала про все. Богдан розповідав детально. Оксані здалося, що між ними знову промайнули почуття. Вона любила Богдана і боялася його втратити. Трохи пізніше вийняла спіраль, щоб народити йому доньку тоді вже точно не повернеться до колишньої.

Але вагітність не наставала. Оксана пішла до лікаря, пройшла обстеження. Патологій не виявили. Запропонували обстежити чоловіка. Але Богдан на той момент уже вирішив, що дітей їм не треба:

Не піду я ні в яку консультацію! Якщо дитина не виходить може, так і треба. Виростимо Софійку й Тараса, чекатимемо онуків.

Як Оксана не намагалася його переконати, Богдан відмовлявся. І вона змирилася. А тут на тобі!

«Шість тижнів. Вагітність розвивається нормально. Серцебиття є»

Як же я виношу дитину у сорок сім? запитала Оксана у лікаря.

Досвідчена гінекологиня посміхнулася:

Та ви ж не одна так у світі. Виношують, і народжують, і виховують потім Хоча справа ваша. Вирішуйте.

Вона вагалася, тому спершу розповіла Марії. Але після їхньої суперечки остаточно вирішила.

«Ні, тепер мене ніхто не переконає! У мене буде донька! І ніхто не завадить мені дати їй життя!» думала вона, йдучи додому. По дорозі подзвонила Богданові й попередила, що чекає важлива розмова.

Ну, що там у тебе? запитав він, коли вона увійшла.

Не в мене. У нас. Ми з тобою скоро станемо батьками.

Ти вагітна?

Шість тижнів. Сьогодні була на УЗД.

Ох, Оксанко! Та ж нам з тобою майже пятдесят. Як ми її виховаємо?

Богдане! Як-як Об косяк! Хоча б ти міг мене підтримати!

Та я не проти! Я радий, Оксанко! опамятався Богдан. Просто схвилювався. Але ти права. Виховаємо! Я вже давно думав у твоїй комірчині майстерню зробити. Буду підробляти. Тепер і стимул є.

Роби. Гроші знадобляться.

Отримавши підтримку, Оксана вирішила розповісти матері про вагітність наступного дня. Майбутня бабуся сама народила єдину доньку май