Несподіваний скандал через надзвичайно смачний омлет

Скандал виник несподівано. Через омлет. Омлет був дуже смачний: м’ясисті помідори, нарізані товстими скибочками, копчена ковбаска кубиками, дрібно нарізана зелена цибулька. І вся ця смакота залита збитими яйцями та посипана тертим сиром. Дуже смачно! Але коли ти їси такий омлет восьмий день поспіль, крім відрази вже нічого не відчуваєш. Про це Ярина з роздратуванням сказала Олексію, який наполегливо готував для неї цей омлет на обід другу тиждень.

— Не хочу твій омлет! Я хочу борщ. Цілу тарілку наваристого борщу, який я вчора ввечері зварила. Зі сметаною, з салом та часником! А від твого омлету я скоро будуть кукувати!

І, звісно ж, Олексій образився. Він вважав, що супи — це абсолютно марна страва, на відміну від омлету. І взагалі, він цей омлет готував з любов’ю, і такі смачні омлети можна кожен день їсти. А Ярина носом крутить!

І тоді Ярина розповіла Олексієві все, що про нього думає. І про його скупість, і про лінь, а наразі згадала і засохлий шашлик, яким він її намагався тиждень годувати, запевняючи, що м’ясо добре просмаженого шашлику на четвертий день найсмачніше. І про “танчики” сказала, в яких він цілі дні просижував. І про роботу, на яку Олексій так і не зміг влаштуватися: то графік не підходить, то директор не подобається, то їхати далеко, то зарплата замала. І про суші згадала, які він замовляв майже кожен вечір і за які платити доводилося чомусь Ярині, яка взагалі-то суші не любила.

Загалом, Олексій образився. Настільки сильно, що швидко зібрав речі, сказав, що поки поживе у мами, а Ярина повинна подумати над своєю поведінкою. І пішов, гучно грюкнувши дверима.

Ярина терпіти не могла, коли її називали Ярою, і зі злості викинула омлет разом з пательнею в смітник, розігріла борщ, але апетит раптово пропав, зате нестерпно захотілося кави. Кави в її квартирі не було вже два місяці. З того самого часу, як Олексій переїхав до неї і вже в перший вечір сказав, що кава погано впливає на колір її обличчя, тому в квартирі повинен бути виключно зелений чай.

Дівчина накинула куртку і вибігла на вулицю. Кави хотілося дуже сильно.

Відкрила двері першої-ліпшої кав’ярні й поринула в теплий аромат свіжомелених зерен і східних спецій. І чомусь відразу захотілося залишитися тут назавжди.

— Вітаю Вас! — усміхнувся їй рудоволосий молодик за барною стійкою. — Кави?

Ярина не встигла здивуватися, просто кивнула й незграбно сіла на високий стілець біля барної стійки.

— Ви у нас десятий відвідувач за сьогоднішній вечір, і Вам належить комплімент від закладу: безкоштовна авторська кава.

Ярина вимучено усміхнулася:

— Це Ви щойно вигадали?

— Чому б не придумати таку чудову традицію? — рудоволосий поставив перед дівчиною велику керамічну чашку з пишно збитою вершковою піною і простягнув срібну чайну ложку. — Ваша авторська кава “Щасливий спогад”. Рекомендую почати з пінки.

Ярина важко зітхнула і набрала в ложечку трохи легкої маси. Пінка була густою і чомусь пахла жасмином. Дівчина обережно спробувала її. І зажмурила від задоволення очі.

Теплий літній вечір окутав місто. Шум машин поступово стихав, рідкі перехожі неспішно гуляли вулицями, насолоджуючись чудовим вечором. У відкрите вікно вплітався тонкий аромат квітучого жасмину.

Ярина тримала в тремтячих від хвилювання руках щойно роздрукований лист. Вступила! Ура! Вона вступила! Значить, не даремно були безсонні ночі і сльози, зазубрювання питань і непояснюваний страх, що вона провалить вступні іспити. Від щастя, що нахлинуло, хотілося обійняти весь світ!

Ярина прокинулася від спогадів, коли на дні чашки не залишилося жодної краплі кави.

— Яка у Вас несподівано чарівна й смачна кава. Не знаю, що Ви туди додали, але мене просто розпирає від щастя!

— І хочеться обійняти весь світ? — усміхнувся рудоволосий, протираючи високий скляний келих.

— І хочеться обійняти весь світ… — повторила дівчина, відчуваючи себе так, ніби з її тендітних плечей несподівано впала важка бетонна плита, що тиснула на неї довгі два місяці. — Я наче спала весь цей час у якому важкому кошмарному сні і нарешті прокинулася. Дякую за “Щасливий спогад”. Ви повернули мені мене саму.

— Це наша робота, — несподівано серйозно відповів молодий чоловік. — Двері “Кохети” завжди відкриті для тих, хто трошки загубився або розгубився. Не в моїх правилах давати поради. Але я б дуже рекомендував Вам змінити замок на вхідних дверях і почати життя з чистого аркуша.

— Напевне, прислухаюся до Вашої поради, — Ярина кинула у велику скляну банку для чайових кілька гривень, легко зістрибнула з барного стілець та, щасливо усміхаючись, попрямувала до виходу.

Рудоволосий Ярко, бармен, бариста та кухар в одній особі, зосереджено натирав на дрібну тертку дикий женьшень, щоб приготувати освіжаючий напій для наступного відвідувача. У Ярка була дивовижна здатність точно знати, що потрібно новому відвідувачу цілодобового “Кохети”, чарівного місця, де кожен знайде те, що шукає.