Підозріла тінь над літнім горизонтом

**Тінь підозр на дачному обрії**

Соломія, сидячи у своєму затишному будиночку біля Вінниці, гортала старий блокнот у пошуках номера сусідки з дачного кооперативу, Марічки. Нарешті знайшовши заповітні цифри, вона набрала номер. «Марічко, привіт, кохана! – тепло почала Соломія. – Це Соня, твоя сусідка з дачного селища. Хотіла запитати, як ти редиску вирощуєш? У тебе завжди така соковита, а в мене ніяк не виходить». – «Та немає там нічого складного, – відповіла Марічка з легкою втомою в голосі. – Замочую насіння на день-другий, потім сію. Приїду незабаром – садитиму. Я поки що в місті». – «Як у місті?! – ахнула Соломія, її голос задрижав від здивування. – А з ким тоді твій Віктор на дачу приїхав?» Марічка завмерла, її подих став важким. Не сказавши ні слова, вона скинула дзвінок, викликала таксі і помчала до дачного селища. Увійшовши в будинок, Марічка остолбеніла від побаченого.

Марічка Іванівна була поза себе від люті. Її обличчя палало, очі сипали блискавками. Якби її чоловік Віктор, якого вона вважала зараз на роботі, побачив її в цю мить, він би не впізнав свою ласкаву Марісю, яка зранку, проводжаючи його, ніжно поправила йому комір сорочки і поцілувала в щоку. Але Віктор нічого цього не бачив. Він перебував у чудовому настрої, передчуття п’ятничного вечора: ароматні котлети з картопляним пюре, які так смачно готувала Марічка, домашні солоні огірки з помідорами з грядки, а з холодильника – холодна пляшка, адже завтра субота, і на роботу не треба. Віктор навіть не здогадувався, яка буря збирається над його головою.

А почалося все з того дзвінка Соломії, сусідки з дачі. Соломія, пенсіонерка, жила у великій квартирі з донькою, зятем і онуками. Але як тільки наставала весна, її перевозили на дачу, де вона проводила час аж до пізньої осені. Родичі навідувалися лише по вихідних, щоб пожарити шашлики, а в будні Соломія нудьгувала на самоті, скорочуючи час за телевізором. Тому будь-яка натяка на подію в селищі викликала в неї палке зацікавлення.

Того ранку, десь о десятій годині, Соломія вийшла на ґанок свого будинку, оглянула околиці і раптом помітила, як ворота сусідньої дачі відчинилися, і у двір заїхала машина. Соломія не розбиралася у марках автомобілів, але була впевнена: це машина Віктора, чоловіка Марічки. Однак замість того, щоб припаркуватися біля воріт, машина проїхала далі і сховалася за густими кущами малини. «Зрозуміло, – подумала Соломія, примруживши очі. – Не хоче, щоб його помітили. Ну й хитрюга ж цей Віктор!»

Її відволЇї відволік дзвінок подруги, і вона не помітила, як із машини вийшли двоє – чоловік і жінка, яких Соломія миттєво в думках окрестила «коханкою».