Повернення додому: сюрприз від маленького пухнастика через півроку

Микола зайшов до своєї квартири і аж ахнув… Пів року тому йому подарували маленьке кошеня, котре назвали Кулею. Племінниця, яка час від часу відвідувала його зі своєю родиною, знайшла малюка на вулиці. І, передаючи з рук у руки, мовила:
— Ти живеш сам. Партнера не знаходиш. А робота в тебе непроста – водій автобуса. Зайде́ш додому, а тут на тебе чекає затишок. Кішки роблять дім затишнішим і спокійнішим…

Ой як! Він і повірив. А що, думає. Може, й справді. Повернешся додому, виснажений пасажирами і водіями, які не бажають поступатися дорогою, а тут тебе чекає – лежить спокійно на дивані. Мяукає і муркоче. Радіє, лізе на руки і хоче, щоб його погладили.

Ну, ви, звісно, розумієте, пані та панове, це він із недосвіду так думав. На жаль, котик не виправдав його очікувань. Із слухняного та приємного малюка він став підлітком-егозою. Не любив сидіти на руках і щоб його гладили, зате по пустощах… Скільки завгодно!
З недосвіду чоловік придбав мухобійку, якою ловив мух. Маленьких вертких чи величезних, яких чомусь називали гноєвими.
І стежив Куля за чоловіком, який одним махом вбивав мух, дуже пильно. Запам’ятовував, напевно, інформацію збирав. І якось вирішив догодити своєму людині. І догодив…

Ну, так ось, повернемося до того моменту, з якого почали.
***
Микола зайшов у будинок і злякався. Нічого! Абсолютно нічого більше не лежало і не стояло в його квартирі. Хаос був такий, що можна було припустити, що дві банди гангстерів влаштували у нього вдома розбірки, а діяли вони… бітами!
Стільці були перекинуті. Вази, склянки та взагалі все, що стояло або лежало на столі, підвіконнях та тумбочках, тепер вкривало підлогу, рівномірно розподіливши уламки скла, глини та пластику…

Штори нагадували смужки спідниці якоїсь модниці, а на кухні… Кетчуп перемішався із солоними огірками та варенням. Поруч акуратними гірками були розсипані сіль, цукор і перець. Виделки та ложки валялися купками. Штори на кухні були зірвані разом із карнизами й лежали у всьому цьому розмаїтті, а на цілком порожньому обідньому столі…
Сидів дуже задоволений Куля, а перед ним лежала муха. Величезна, як літак. Куля дивився на чоловіка очима переможця і задоволено муркотів.

Ну що! Зараз людина похвалить його. Цілий день, не шкодуючи лап і зусиль, він бігав по квартирі, ловлячи цю нахабну муху. Втомився страшенно, але спіймав! І тепер може подати її і отримати заслужену нагороду.
Від таких приємних думок Куля аж лапами став перебирать.
Микола підняв стілець і сів на нього. Він не знав, що робити спершу. Прибирати, вечеряти чи лаяти Кулю, але довго думати йому не довелося. Бо в двері подзвонили. Він підвівся, пройшов у передпокій і відчинив. Тепер його здивування стало ще більшим.

У коридорі стояли троє поліцейських, а за ними — чоловік десять сусідів. Поліцейські тримали руки на ручках пістолетів.
— Нам подзвонили… — почав один із них.
— Багато разів, — додав інший. — І сказали, що у вас у квартирі відбувається щось дуже погане. Падають меблі, б’ються тарілки. І доноситься страшний вереск і виття. Не могли б ви дозволити нам увійти у квартиру і переконатися, що все в порядку, а ви… на всяк випадок… підніміть руки, будь ласка, і складіть їх на голові та відійдіть у дальній куток кімнати.

Сусіди дивилися на Миколу зі страхом і осудом.
— А-а-а-а… Ось воно що, — сказав чоловік. І продовжив: — Проходьте, будь ласка!
Він відійшов у дальній куток кімнати і склав руки на голові.
Поліцейські ходили по квартирі, спостерігаючи жахливий безлад і щось шукали, переходячи з кімнати в кімнату.
— Що ви шукаєте? — поцікавився чоловік.
— Тіло, — відповів один із поліцейських. — І ваше пояснення, що сталося.

— Ах, тіло! Тіло я вам зараз покажу, — погодився чоловік.
Поліцейські миттєво насторожилися і опустили руки на ручки пістолетів. Обережно, уздовж стінки, намагаючись не робити різких рухів, чоловік пройшов на кухню. І, розчинивши двері, зробив широкий жест.
— Будь ласка! — сказав він. — Ось тіло.

Поліцейські, відштовхнувши його в сторону, увійшли до кухні.
Тіло сиділо на столі й нагло посміхалося. Тілу подобалася увага. А перед ним лежала муха.
Кілька секунд у кімнаті панувала тиша, поки поліцейські приходили до тями і оглядалися. А потім у їхніх очах почало прояснюватися. Першим засміявся той, який почав розмову, а слідом за ним і решта.

Вони якось не могли зупинитися, а Куля дивився на них і на чоловіка переможним поглядом, наче казав: «Ну ось. Бачите? Всі задоволені. А це означає, що я не даремно старався!».
Поліцейські ще пів години фотографувалися з мухою і Кулею на руках на фоні влаштованої ним розрухи. Всі сміялися і були дуже задоволені. Найбільше був задоволений кіт. Ще б пак! Всі гідно оцінили його старання.
***
Коли поліція і сусіди пішли, Микола знову сів на стілець.
— Я вам допоможу, — почув він голос і озирнувся.
Поруч стояла жінка з першого поверху.
— У мене вихідний сьогодні, — сказала вона з усмішкою. — Ви самі провозитесь до ночі, а разом ми швиденько справимось.
— Мені так незручно вас турбувати, — засмутився Микола.

— Та що ви! — усміхнулася вона у відповідь. — Все нормально. У мене все одно справ немає. Я одна. Нікого нема. Лише мама. Вона поруч живе. А ви будете якось карати цього пустуна, ну, чи хоча б лаяти? — запитала вона, кивнувши на Кулю.
Той сидів на столі на кухні й ганяв правою лапою жирну муху.
— Що ж, лаяти… — зітхнув чоловік. — Зараз полаю…
Він підвівся і, підійшовши до Кулі, взяв його на руки:
— Який же ти неслухняний! Хіба можна так робити? Ну ж ні.
Куля перебрав лапами — тато лаяв його. Причому так красиво і ласкаво, що втриматися було неможливо, і він, потягнувшись вгору, лизнув свого господаря прямо в ліву щоку, а чоловік… Поцілував його в ніс.
— Ну і добре. Молодець, — сказав він Кулі. — Значить, зрозумів. Щоб більше такого не робив.

І опустив кота на підлогу. Куля задрав хвостик і пішов тертися об ноги жінки. Та сміялася.
— Як гарно ви його відчитали, — усміхнулася вона. — А чому я вас раніше не помічала?
— Не знаю, — відповів чоловік. — Може, тому що раніше був нещасливий, а тепер, з Кулею, став щасливим.

Він вказав рукою на безлад, створений котом.
Жінка набрала телефон знайомого майстра, і наступного дня Миколі поставили міцну дрібну сітку на всі вікна. І Куля тепер міг вільно лежати на підвіконні й дивитися на пташок і великих жирних мух.
А жінка і чоловік прибрали весь хаос, винесли і викинули весь розбитий посуд, помили підлогу, зняли порвані штори. І поїхали по магазинах вибирати нові.
Повернулися вони до вечора, Микола накупив закусок і смачний тортик. І пляшку шампанського. Ну, ви розумієте, пані та панове. Щоб відсвяткувати новосілля. У старій квартирі. Разом із жінкою.

Вони сиділи за столом у кухні, їли, пили і розмовляли. І їм було добре, а особливо добре було Кулі. Він лежав на колінах жінки і замишляв… нову допомогу татові.
***
В цілому все закінчилося чудово. І Куля, звісно, старанно допомагає двом. Татові і новій мамі. Яка прийшла до їх квартири єдино тому, що знайшла його, Кулю. І визнала в ньому свого рідного котю.

І тато з мамою тепер разом усувають наслідки його допомоги.
А ви що думаєте?
Так інакше не можна…
Інакше ніяк.