Connect with us

З життя

Пухнастий помічник врятував власницю від запізнення на роботу.

Published

on

Кіт допоміг господині, яка запізнювалася на роботу.

Цю кумедну історію про свого кота розповіла мені колишня співробітниця. Вдома в неї живе великий білий красень, який відрізняється неабияким розумом і кмітливістю.

Про свого улюбленця господиня може розповідати нескінченно, а мені завжди цікаво слухати й дивуватися, наскільки ж розумні все-таки наші домашні тварини.

Отже, каже мені приятелька, трапився з нею днями дивовижний випадок, після якого вона ще більше зауважила свого котика.

Вранці прокидається вона й з жахом розуміє, що проспала на роботу.

Будильник з якоїсь причини своєчасно не задзвонив, а до початку робочого дня залишилося лише 20 хвилин.

А ще треба і одягтись, і нафарбуватись, і поснідати, дістатись до роботи.

От носиться вона по квартирі, однією рукою плаття натягує, іншою розчісує волосся.

Жаліється, охкає, хвилюється, як їй від начальника дістанеться за запізнення.

І тут помічає, що її кіт сидить на ліжку і уважно за нею спостерігає.

Головою мотиляє слідом, споглядаючи за її ранковою істерикою.

На секунду вона зупиняється, розуміє, що ще й кота треба погодувати. Біжить на кухню й швидко насипає йому повну миску корму.

“Ех, із собою вже не встигаю взяти обід”, – із жалем каже вона сама собі і біжить у ванну фарбувати вії.

І тут, дивлячись у дзеркало, бачить, що її кіт починає бігати туди-сюди з кухні в коридор.

На мить відволікається від нанесення макіяжу і спостерігає кілька секунд за своїм улюбленцем.

А він біжить до її сумки, що стоїть біля вхідних дверей, засовує туди голову й біжить назад на кухню. І так повторюється кілька разів.

Нічого не зрозумівши в поведінці свого котика, вона швидко закінчує збиратись, нашвидку накидає верхній одяг, хапає сумку й вибігає на вулицю.

Як не дивно, але того дня начальник її не сварив, наче сам запізнився чи ще щось.

Робочий день до обідньої перерви пройшов нормально, у звичайному робочому режимі.

Але коли настав час перерви, вона згадала, що нічого не взяла з собою з дому, щоб перекусити.

Треба було сходити в найближчий магазин за йогуртом і булочкою.

Взяла вона свою сумку, пошукала в ній гаманець, перевіряючи, чи не забула його в ранковій метушні. І раптом натрапила на щось дрібне, розсипане на дні її торби.

Яке ж було її здивування, коли разом із ключами й помадою на стіл випали грудочки сухого котячого корму.

Спершу моя приятелька й не зрозуміла, як це опинилося в її сумці, але потім згадала дивну ранкову поведінку свого кота.

Він бігав з кухні в коридор до її ридикюля не просто так. Він поклав їй обід на роботу.

Мабуть, розумна тварина зрозуміла, що господиня сама не встигає приготувати й взяти з собою перекус, от і потурбувався про неї, як міг.

Ну і як після такого не визнати, що наші домашні улюбленці все розуміють і в складний момент обов’язково прийдуть на допомогу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − вісім =

Також цікаво:

UA19 хвилин ago

Тиха вода під високим мостом

Мене звати Ірина Ковальчук, мені двадцять дев'ять, і я досі не знаю, як розповісти цю історію так, щоб у неї...

UA20 хвилин ago

Прокинулась у труні під Двома Метрами Землі: Собака Рекса Почув Стук Ганни

Мене звати Оксана Бабенко, мені шістдесят один рік, я двадцять три роки працюю на кладовищі в Немішаєвому під Києвом —...

UA35 хвилин ago

Мама Антона, а не суперприз

Мене звати Мирослав Дацюк, мені сорок один рік, я живу в Полтаві. Дружину мою звати Юля — молодша за мене...

PL36 хвилин ago

Warsztat po teściu, czterysta tysięcy i klucz, którego już nie mam

Nazywam się Marek Wodnicki, mam czterdzieści dwa lata i przez jedenaście lat prowadziłem warsztat samochodowy przy ulicy Zbożowej w Bydgoszczy...

PL36 хвилин ago

Sto pięćdziesiąt złotych Magdaleny Sikory

Pod Krakowem, na starym trakcie w stronę Zakopanego, kelner ratuje bogacza po wypadku — a potem odkrywa, że dyrektorka hotelu,...

PL2 години ago

Kwiaciarnia na Grunwaldzkiej, gdzie odbierałam bukiet na trzydzieste urodziny

Pracuję w kwiaciarni na Grunwaldzkiej we Wrocławiu od jedenastu lat i myślałam, że wszystko już widziałam – wesela, pogrzeby, przeprosiny...

PL2 години ago

Nie mieliśmy ich rozdzielać

Miałam formularz ze schroniska przy Marywilskiej złożony w torebce od tygodnia, kiedy wreszcie zebrałam się na tę wizytę. Adoptowałam Rexa,...

PL2 години ago

Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy

Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.