Суперечка через ресторанний рахунок

Та й не знаю, як на це й реагирувати. Благати Катрусю, мою дружину, залишитися? Чи сказати: “Іди, якщо хочеш”? Ми ж, здається, кохаємо одне одного, плануємо дитину, будуємо майбутнє. Але вчорашній вечір у ресторані перевернув усе догори дригом. Через якийсь дурний рахунок! Тепер сиджу й думаю: чи я був неправий, що не заплатив за її подругу Юліану, чи Катруся роздула з мухи слона. Але одне знаю точно: ця сварка змусила мене задуматися, що взагалі коїться у нашому шлюбі.

Ми з Катрусею одружені три роки, і я завжди думав, що у нас усе добре. Так, бувають дрібні суперечки — хто виносить сміття, який фільм дивитися, куди їхати у відпустку. Але загалом ми завжди знаходили спільну мову. Катруся — моя любов, моя опора. Вона яскрава, розумна, з нею ніколи не нудно. Ми навіть почали говорити про дитину, вибирали імена, жартували, як будемо гуляти з коляскою. І ось, через один вечір у ресторані, вона заявляє: “Якщо ти так зі мною поводишся, може, нам взагалі не варто бути разом!” Як це взагалі можливо?

Все почалося з того, що вчора ми з Катрусею та її подругою Юліаною пішли до ресторану. Юліана — давня подруга Катрусі, вони дружать ще зі школи. Я до неї ставився нормально, хоча іноді вона мене дратувала своєю звичкою говорити про все, ніби вона експерт. Але заради Катрусі я завжди був ввічливим. У ресторані ми замовили їжу, вино, балакали, сміялися. Усе йшло чудово, доки не принесли рахунок. Я глянув на цифру — чимала сума, але нічого несподіваного. І тут Юліана, з усмішкою, каже: “Олеже, ти ж частуєш, так?” Я остовпів. Ми ж не домовлялися, що я плачу за всіх. Я думав, кожен заплатить за себе, як зазвичай, коли ми ходимо з друзями. Але Катруся подивилася на мене так, ніби я мав одразу дістати галець.

Я, щоб не зіпсувати вечір, сказав: “Давайте поділимо рахунок, так чесно”. Юліана кивнула, але Катруся раптом замовкла, і її погляд став холодніший за кригу. Ми розрахувалися, кожен за своє, і поїхали додому. У машині Катруся вибухнула: “Тобі що, не можна було заплатити за Юліану? Це ж моя подруга! Ти мене перед нею принизив!” Я намагався пояснити, що не бачив у цьому проблеми, що ми не мільйонери, щоб частувати усіх підряд. Але вона не слухала. “Якщо ти такий скупий, — сказала вона, — то я не знаю, як ми далі житимемо”. І додала: “Може, мені взагалі піти?” Я був у шоці. Піти? Через рахунок у ресторані?

Вдома сварка продовжилася. Катруся кричала, що я не поважаю її друзів, що їй соромно за мене, що вона не очікувала такої “дріб’язковості”. Я намагався заперечувати: “Катрусю, ми ж домовлялися економити, щоб накопичити на ремонт і дитину. Чому я маю платити за Юліану, яка, до речі, сама замовила собі коктейль за тисячу?” Але Катруся лише хмикнула: “Справа не в грошах, а у твоєму ставленні!” Якому ставленню? Я завжди намагаюся для неї, оплачую наші відпустки, дарю подарунки. А тепер я, виходить, скнара, тому що не пригостив її подругу?

Ніч я провів на дивані, а вранці Катруся сказала, що подумає, чи залишатися їй зі мною чи ні. Я дивився на неї і не міг повірити: це ж та сама Катруся, з якою ми мріяли про дитину, сміялися з дурних комедій, будували плани? Невже через один вечір вона готова все зруйнувати? Я почав вагатися. Може, я дійсно був неправий? Треба було просто заплатити і не влаштовувати розборки? Але потім подумав: а чому я маю почуватися винним? Ми ж не домовлялися, що я частуватиму, і я не зобов’язаний бути банкоматом для всіх її друзів.

Я подзвонив своєму другові, щоб виговоритися. Він вислухав і сказав: “Олежу, це не про рахунок. Катруся, схоже, хотіла, щоб ти показав себе перед її подругою. Ніби, ‘глянь, який у мене щедрий чоловік’. А ти її підвів”. Може, він і правий, але чому вона не сказала про це заздалегідь? Я б заплатив, якби знав, що для неї це так важливо. А тепер я сиджу й думаю: благати її залишитися чи дати їй час? Я люблю Катрусю, не хочу її втрачати. Але й перетворюватися на того, хто завжди підлаштовується під її очікування, теж не хочу.

Сьогодні я спробував поговорити з нею. Сказав: “Катрусю, давай розберемося. Якщо я тебе образив, вибач, але я не зрозумів, чого ти очікувала. Давай говорити відверто”. Вона подивилася на мене й відповіла: “Олеже, мені просто боляче, що ти не подумав про мене. Юліана тепер думає, що в нас проблеми”. Які проблеми? Через один рахунок? Я запЯ запропонував, щоб ми всі разом зустрілися, поговорили, і якщо для неї це так важливо – я готовий сказати Юліані, що це було недоразуміння, але Катруся лише зітхнула і відвернулася.