Він вважав її недосконалою матір’ю та дружиною

Він вважав її поганою матір’ю і поганою дружиною

Моя знайома, мати трьох дітей, нещодавно знову вийшла заміж. І як їй це вдалося — для мене велика загадка. Ні, справа не в тому, що багатодітні матері не можуть знайти другого чоловіка. Можуть, якщо є любов! Просто, скільки я пам’ятаю її за першим шлюбом, вона завжди була “найгіршою матір’ю та найгіршою дружиною”.

Декілька разів у її “минулому” житті я була у них в гостях. Пам’ятаю її завжди втомленою, змученою, розгубленою.

У неї то пригоряла каша, то наймолодший годинами ходив у мокрих колготках, а вона намагалася впоратися між ним, середнім з його уроками, кухнею, і все не могла дійти щоб змінити мокре. Ще потрібно було встигнути приготувати вечерю, адже чоловік скоро повернеться з роботи. Якось прибрати, бо він любить порядок.

Вона хапала іграшки, швидко складала їх у коробки. Найменший знову розкидав. Одночасно вмикала інтернет, розсилала щось поштою — вона ще й підробляла, адже зарплати чоловіка не вистачало. І все це перетворювалося у якийсь нескінченний сумний хаос. Приходив чоловік, дивився на безлад і мимохідь кидав фразу:
— Налий коту води! Зроби хоч щось корисне…

Ніби напівжартома, напівсерйозно. Але я дуже добре запам’ятала ці його слова. І моя подруга кидала пошту, черпачки, мокрі колготки і з винуватою посмішкою наливала коту воду, щоб нарешті зробити хоч щось корисне за день.

А я тоді зробила дурницю. Щоб якось розрядити обстановку, теж напівжартома, запропонувала залишити всі ці справи, зібрати дітей, нафарбуватися (це жінці) і піти в кафе.
— Я своїх теж візьму.
— Вона вже стара для макіяжу! — відрізав її чоловік. Теж ніби жартуючи…

Я дивилася на цю жінку і жахалася, розуміючи, що вона молодша за мене. І якщо вона стара, то хто я?

Вона вибачилася і сказала, що вони люблять домашню їжу. І почала накривати на стіл, за яким сидів і чекав чоловік. А поруч діти знову розкидали іграшки, і вона якоюсь “третьою” рукою прямо тут же їх збирала, бо чоловік любить порядок. У неї дзвенів телефон, можливо, робоча пошта.
— Досить весь день в інтернеті сидіти, — сказав чоловік.

Я попрощалася і пішла.

«Я сама винна»

Ні, вона ніколи нікому не скаржилася. Ніколи! Як не спитай, у неї все добре. І чим сіра і знесилена вона була, тим упевненіше відповідала: «Все добре!». І ховала потьмяні очі.

Але у нас завжди було багато спільних знайомих. І від тих чи інших я чула, що свекруха дуже не задоволена нею. Невістка — погана мати, бо молодший упав з велосипеда і розбив брову. Потрібно слідкувати, а не займатися нісенітницею. Невістка — погана дружина, в домі безлад і діти з чоловіком погано накормлені.

Колись чоловік тієї жінки ходив до школи, а потім вдома був скандал. Старший натворив щось, а все тому, що “погана мати” займається незрозуміло чим, а не вихованням. Розказували, що вона почала приймати антидепресанти, бо, так, погана мати і погана дружина. Нічого не робить, а сил щось робити просто немає. І навіть діти це зрозуміли.

— Мамо, ти погана! — кричав наймолодший на вулиці, коли ми гуляли разом. — Ти не читаєш мені книжку. Вона діставала з сумки цю книжку і приречено починала читати. Вона дуже хотіла бути гарною матір’ю.

А потім вони розлучилися. Чоловік знайшов іншу жінку. Мабуть, хорошу дружину і господиню. Але, справедливості заради, справно платить аліменти і спілкується з дітьми.
— Ну от так, — тільки й сказала мені на розпитування моя знайома. — Мабуть, сама винна.

Потім вона з дітьми переїхала, поміняла квартиру, і ми довго не бачилися.

“З гидкого каченяти в лебедя”

Минув час, і нещодавно ми “знайшлися” в соцмережах. Вона сама мені написала. Я здивувалася. З аватарки на мене дивилася якась інша, незнайома жінка. Яскрава, красива, щаслива і повна сил. Мені стало цікаво, і я запропонувала зустрітися.

Ми зустрілися у кафе. І я не вірила своїм очам. Вона, правда, була зовсім інша. Якась впевнена у собі, в житті, в людях. Тоді я і дізналася, що вона знову заміжня.

— Я й сама не знаю, чому він звернув на мене увагу, — ділилася вона. — У мене зовсім не до того було. Вижити б…

Але чоловік не здавався, доглядав, подружився з її дітьми, зробив пропозицію. І виявилося, що вона — найкраща мати і найкраща дружина. Пожарила яєчню, яка трішки пригоріла, — найкраща господиня. І завтра вона вже пекла пироги, бо — найкраща. І їй хотілося радувати.

Вдома безлад — чудова мати і дружина. Тому що, виявляється, можна прибрати разом і весело при цьому розмовляти.

Виявилося, що не обов’язково тягти самій сумки з магазину і тобі при цьому закинуть, що ти, як завжди, щось забула. А все тому, що займаєшся нісенітницею. Можна поїхати за покупками разом і посміятися, якщо щось забули. Виявилося, що вона зовсім не стара, а найкрасивіша жінка на світі. І ось вона вже ввечері робить зачіску, щоб просто зустріти з роботи того, хто вважать її красунею.

Виявилося, що вона велика молодчинка, бо ще й встигає підробляти. Але це зовсім не обов’язково. Тільки якщо сама хоче.

Виявилося, що вона зовсім не те даремне нікчема, яким вважала себе багато років. І все лише тому, що її люблять, хвалять і цінують. А не сварять.

…Я слухала і дивувалася. А потім за нею приїхав цей її новий чоловік. І я все зрозуміла. Знаєте, він дивився на неї так, що вона, справді, розквітала. Не розквітати було не можна. Він говорив і піклувався про неї так, що не можна було не стати найпрекраснішою жінкою на світі.

Він привіз з собою її трьох дітей. Я бачила їх мельком. Але навіть бігом я помітила, що вона — найкраща мати. Так вони себе поводили.

А все тому, що поряд був людина, яка допомогла їй в це повірити. З гидкого каченяти зробив прекрасного лебедя… Це так важливо, коли поруч є той, хто допоможе тобі стати цим лебедем. Тому що лебедю потрібно дати час, сили і любов, щоб він розправив крила.

Ні, я нічого конкретного не хочу сказати. Нікого не хочу звинуватити. У житті буває всяке. Але ось така історія. І мені дуже цікаво, що зараз думає перший чоловік.