Connect with us

З життя

Вийшовши з поліклініки, попрямувала до зупинки на маршрутку.

Published

on

Олеся вийшла з поліклініки й попрямувала до зупинки чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності їздити через усе місто було не дуже зручно, але що поробиш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цього року, а не наступного», – жартував чоловік Олесі, Павло. На щастя, лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй належало проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олеся підійшла до зупинки, маршрутка якраз під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона, ставши в хвіст імпровізованої черги, приготувалася зайти до салону. У старенькому «Богдані» місць було небагато, і всі вони до моменту, коли Олеся зайшла, вже були зайняті. «Ну що ж, поїду поки що стоячи, не чекати ж наступну ще пів години», – подумала вона й зітхнула. Просити когось поступитися місцем вона соромилася. Їй, хоч і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона поки так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила, що почекає, поки у когось прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, що сиділа з дівчинкою на передньому подвійному сидінні, сподівалася, що хтось інший поступиться і нахилилась до своєї дитини. Хлопець в навушниках старанно робив вигляд, що музика йому закрила не тільки вуха, але й очі. Жінка з котом у переносці на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подружки жваво обговорювали щось, переглядаючи Instagram. Інші пасажири теж не звертали увагу на майбутню маму.

Водій не поспішав рушати, навіть запалив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири неохоче починали нервувати. По салону прокотився невдоволений шепіт, який через п’ять хвилин перетворився на дружне: «Ну коли вже поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Петро, що провів за кермом більшу частину життя і мав в цій житті певні моральні принципи, погасив сигарету об борт «Богдана», повернувся в салон і голосно крикнув: «От коли хтось місце вагітній уступить, тоді й поїдемо!».

У ту ж мить усі заворушилися. Жінка з переноскою підвелася і поставила свою ношу на коліна діду на задньому сидінні, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, що переглядали Instagram, зашарілися і обидві підскочили зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець в навушниках взагалі вийшов з маршрутки. Петро знову оглянув салон, з задоволенням подивився на п’ять вільних місць і сказав Олесі: «Вибирай, доню, яке зручніше. І поїдемо потихеньку!»

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × один =

Також цікаво:

PL24 хвилини ago

Kartka z garderoby przy Świętego Marcina

Sprzątam po przedstawieniach w Teatrze Wielkim w Poznaniu od jedenastu lat i mówię wam: garderoba baletowa potrafi powiedzieć o człowieku...

PL1 годину ago

Kroswer Kirka na Podkowie

Nigdy nie lubiłem tej ciotki, dobra, powiem to od razu, żeby było jasne, skąd u mnie ta cała złość tamtego...

CZ1 годину ago

Jak jsem odešel od čtrnácti dětí a vrátil se k zamčeným dveřím

Jmenuju se Pavel Kadlec a bylo mi čtyřicet tři, když moje žena Jitka řekla, že je těhotná. Ne poprvé. Čtrnáctý...

DE3 години ago

Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts

**Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts** Natalie war neunundzwanzig, und in ihrem ganzen Leben...

PL4 години ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL4 години ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ4 години ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL4 години ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...