Connect with us

З життя

Коли дві породіллі зустрілися: історія про народження та несподіване родство.

Published

on

Одного разу до лікарні привезли дві породіллі. Одна народила дівчинку, а друга через годину хлопчика. Згодом з’ясувалося, що вони сестри.

Марічка і Павло одружені п’ять років. Спочатку планували пожити для себе, а вже потім думати про дітей. Павло працював на будівництві, а Марічка – акушеркою в пологовому будинку. Через шість років Марічка стала задумуватись, чому в них досі немає дітей. Вирішила обстежитись, не повідомляючи чоловіка.

Результати засмутили її: виявилось, що вона не може мати дітей. Увечері вона одразу розповіла про це Павлу, щоб він не страждав разом із нею. Натомість Павло запевнив, що не залишить дружину, і вони більше не поверталися до цієї теми. Марічка важко переживала цю новину. Вибрала професію, щоб допомагати дітям з’являтися на світ, але сама не може народити. З часом біль вщухла, але залишилася порожнеча і усвідомлення, що рано чи пізно Павло може покинути її.

І ось знову до пологового привезли дві породіллі. Одна народила дівчинку, а друга – хлопчика. Невдовзі стало відомо, що ці породіллі – сестри. Їхні батьки навіть не усвідомлюють, що стали бабусею і дідусем. Наступного дня обидві жінки написали відмови. Такого в пологовому ще не було. Після відмови вони втекли.

Вдома Марічка розповіла Павлу про двох новонароджених, від яких відмовились. Вона вирішила, що це єдина їхня можливість мати дітей. Павло одразу погодився: син і дочка – гаразд. Пішов місяць на оформлення документів. І ось Павло зустрічає щасливу дружину біля пологового будинку з двома конвертами. Всі друзі вірили, що близнят народила сама Марічка, настільки вони схожі на неї.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 2 =

Також цікаво:

PL37 хвилин ago

Kwiaciarnia na Grunwaldzkiej, gdzie odbierałam bukiet na trzydzieste urodziny

Pracuję w kwiaciarni na Grunwaldzkiej we Wrocławiu od jedenastu lat i myślałam, że wszystko już widziałam – wesela, pogrzeby, przeprosiny...

PL37 хвилин ago

Nie mieliśmy ich rozdzielać

Miałam formularz ze schroniska przy Marywilskiej złożony w torebce od tygodnia, kiedy wreszcie zebrałam się na tę wizytę. Adoptowałam Rexa,...

PL52 хвилини ago

Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy

Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...

PL1 годину ago

Warsztat, który zniknął w środę

Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....

UA1 годину ago

Хвіртка у двір

Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...

UA2 години ago

Тиша під Славутичем

Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...

UA2 години ago

Ключі від маминої квартири

— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...

DE2 години ago

Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März

Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.