Усі були шоковані, коли я з’явився у палаті для пологів лише у нижній білизні.

Усі були шоковані, коли я з’явився в пологовій кімнаті лише в спідній білизні.

Це була ніч, яку я ніколи не забуду. Близько півночі моя дружина відчула перейми, і я негайно відвіз її до лікарні. Я був виснажений після важкого робочого дня, напівсонний, але знав, що маю бути поруч із нею. Ми заздалегідь домовились, що я буду присутній під час пологів, щоб підтримати її, адже вона дуже боялася – це була наша перша дитина. Незважаючи на втому, я не міг їй відмовити.

Медсестра повідомила мене, що пологи вже скоро. Я пам’ятаю ці слова й досі: «Поспішай, роздягайся. Твоя дружина скоро народжуватиме.» – «Роздягатись? Але в якому сенсі? Що саме?» – запитував я розгублено. Моя дружина, страждаючи від болю, відповіла швидко: «Ну так. Роби, як кажуть. Давай, швидше.» Потім її перевели до пологової зали, а я залишився сам зі своїми думками.

Раптом я зайшов у пологову кімнату, і мій вигляд викликав справжню сенсацію. Усі присутні завмерли, а потім вибухнули сміхом. Я був у самій спідній білизні з крапками, що надало ситуації комічного відтінку. На мить запанувала тиша, а тоді пролунали гучні сміхи. Я стояв, не знаючи, сміятися чи плакати. Здавалося, навіть біль на мить вщух. Мене вивели з зали й дали стерильний халат.

Коли мене запитали, чому я так одягнувся, я відказав у розпачі: «Мені сказали, що я маю роздягтися! Тож я і роздягнувся…» Мій погляд був сповнений збентеження і водночас обурення, спрямованого на медсестру. Вона стояла розгублена, вся почервоніла і невпинно вибачалася. Але це не була її провина, я просто неправильно зрозумів, а дружина несвідомо кивнула, коли я питав. Решту пологів я був поруч із нею, підтримуючи у цей особливий момент.

Хоча мені й не подобається згадувати цю історію, дружина посміхається щоразу, коли бачить ті пам’ятні труси в шафі.