Поступок Лери: уваження до старших всупереч власному самопочуттю в автобусі

Леся підвелася зі свого місця в автобусі, поступаючись ним літній жінці. Насправді, і їй самій зараз було не дуже добре. “Ой, може скоро і мені місце поступатимуться?” – промайнуло в голові. Тільки не це! Тільки щоб усе було гаразд, а то і не знала, що й робити. Леся вже клялася, що придбає пояс цнотливості, зверне увагу на себе і не підпускатиме жодного чоловіка близько, аби не накликати біду…

Тільки не це! Цього року святкували Новий рік веселою компанією. Готувалися довго. Забронювали кафе з каміном і просторною залою, замовили програму. Закусок було небагато: студенти ж, звідки розкіш. Головне – там вони будуть разом: вона і Дмитро! І вже всі переконаються, що вони – справжня пара. Безапеляційно!

До святкування Нового року їх з Дмитром майбутнє малювалося райськими картинами з реклам про засоби для чищення та їжу. Саме так уявлялася та сама сімейна ідилія, щастя у біло-рожевих тонах. Але зараз ці тони вкрилися сірою важкою масою новини: у Дмитра є подруга, і вона чекає на дитину. І чекає вже немалий строк. Прямо – зовсім скоро…

Саме там, у кафе, їй, по великому секрету, цю новину розповіла одногрупниця, саме там Леся з’ясовувала з Дмитром стосунки, а він клявся, що це помилка, бурмотів щось про випадковість і “сама винна”. Саме там Леся з горя перепила, і додому її привів одногрупник Микола, давно і безнадійно в неї закоханий.

Микола завжди дивився на неї: на лекціях, на зібраннях, на вулиці і в поїздках. Навіть коли він ганяв по футбольному полю у смішних шортах, він встигав поглянути на неї. Микола був гарним футболістом, грав за університет, а вони з групою ходили вболівати.

Лесі, хоч це й лестило, але було байдуже. Вона відразу закохалася у високого і дуже цікавого старшокурсника Дмитра. Він був мрією, він був схожий на принца з діснеївських мультиків.

Леся дуже любила свою бабусю. Вони часто розмовляли про найінтимніше.
– Бабцю, а як зрозуміти: любиш чи ні, як визначити – той це, з ким проживеш усе життя, як ви з дідом?
– А ти уяви його у мріях. Уяви його в родині. Ось яким він має бути? Ось такого і обирай.
Дмитро був саме таким.

Досить недавно, нарешті, і він звернув на неї увагу, закрутилися стосунки, Новий рік… і тут – таке, така безглузда сенсація…

Здавалося, більших лих і не буває. Хотілося помсти. А для помсти під рукою був Микола.
Ніч, коли він привів її до себе додому, Леся пам’ятала погано. Здається, вона поводилась огидно. Його батьки поїхали святкувати кудись. Ранком Леся прийняла душ, і, загорнувшись у халат господині дому, прийшла на кухню. Микола напоїв її кавою, і вона довго виливала йому душу. Потім вони вирішили випити шампанського, і раптом стало так добре…

Ось, якби тоді подумати головою! Якби подумати… Але тоді Леся думала якимось іншим місцем. Безтурботність завжди була причиною її бід. Вона сама потягнула Миколу в спальню.
– Адже пошкодуєш потім, – попереджав він.
– Не пошкодую!

Пізніше вони обоє вже ні про що не думали. Та й не було у Миколи вдома нічого такого, що завадило б тепер не шкодувати і взагалі забути про те, що сталося. Він не думав, не вгадав, що сьогодні у нього станеться це. Про Лесю він тільки мріяв і не сміявся сподіватися, не підготувався.

І от тепер Леся їхала до аптеки. Потрібно було купити тест на вагітність. Вчора вранці її знудило. І Діана, сусідка по кімнаті, раптом припустила…

Леся так налякалася, що її знудило знову. Невже? Чи даремно салати доїла? Вона намагалася порахувати дні, але зовсім заплуталася. Ну, ладно хоча б від коханого Дмитра, хоч і козел, але там хоч почуття. Так адже ні – від Миколи, від випадкового зв’язку. Виходить, вона, як та, яка вагітна від Дмитра. Що це за нісенітниця така! Скрізь вагітні! І невже зараз, окрім салатів у неї в животі ще й дитина – маленький хлопчик… або дівчинка. І вже живий… Або жива…

Вона провалялася, промучилася весь вчорашній день, а сьогодні, провівши Діанку до бабусі, поїхала в аптеку.
– Вам які: дешевші чи дорожчі? – досвідчена аптекарка, ще не дочекавшись відповіді, брала в руки дешеві.
– А скільки коштують дорожчі? Ой, ні, давайте дешевші…
– Один, два?
– Один…

Фінанси співали романси. Краще б вона поїхала додому до мами на Новий рік! Ех, повернути б час. Другий курс! Яка дитина? Це означає: прощавай, навчання, прощавай, нормальна родина, і молодість, теж прощавай. Життя – це ж смуги. То одна смужка, а то й дві…

“От уже не думала, що влипну в число вагітних подружок, які повертаються до мами з животом:
– Привіт, мамо! Скажи, а у нас у роду вагітні були?”

Леся кожного першого квітня повідомляла мамі, що вагітна. Мама вже навіть звикла, відразу дивлячись на календар. От справжньою несерйозною буде у мами наступна перше квитня. Ой, мамочки!

Леся їхала назад і згадувала, як бабуся їй наказувала:
– Дивись там, Леся, не пошустри! Бережи себе. А то повернешся вагітна, як наша Лізка Валентина.

У бабусі був великий життєвий досвід, вона вміла скерувати на шлях істинний. До гуртожитку вона летіла стрімголов. Ось зараз все з’ясується, зараз вирішиться вся її подальша доля. Процес проявлення смуг був неймовірно довгим. І Діанка поїхала до бабусі! Ніхто б не підтримав подругу в трудний момент! На упаковці написано: дивитися через 3-5 хвилин. Леся поклала смужку на підвіконник в туалеті і відвернулася. Дивні люди! Так три чи п’ять? Леся нервувала, три хвилини тягнулися, як три години, а потім, на всякий випадок – ще трохи і ще…
І ось вона повернулася:
– Ооооо! – тільки й змогла видавити Леся.

На паличці ясно проступала друга смужка. Вона була не така яскрава, як перша, але була…

Не може бути! Цього не може бути!
Може помилка?
Дві! Смуги були дві. У голові блукали сумбурні думки.
“Яка дитина? А я ж пила шампанське! Йому ж шкідливо! А раптом він вже хворий? Ні!”

Леся подивилася на свій живіт і поклала на нього долоні, наче хотіла захистити того, хто вже там живе, від напастей.

У її планах була поїздка додому, до мами, але тепер… Тепер вона вже не знала, що робити. Ймовірно, потрібно в лікарню, щоб точно сказали. Чи зателефонувати Діанці.
Але Леся знала, що нормальних порад від тієї не отримаєш, а лише вислухаєш “охи і ахи”. Та й ще бабусі своїй розповість.
А ось кому захотілося зателефонувати відразу, так це Миколі. Домовилися зустрітися біля гуртожитку.
Морозне повітря знову підбадьорило.
– Ну, як ти? – ніжно запитав Микола.
– Помираю потихеньку…

Леся розповіла.
Микола! А що Микола? Микола відреагував, як і очікувалось – він зрадів. Він підхопив її, підняв, а потім злякався, що нашкодить тому, хто вже всередині і швидко відпустив.
Він запропонував кафе, але Леся відмовилася. Її морозило, боліла голова, від виду їжі згортало. Невже, буде так всю вагітність?

Микола відразу запропонував одружитися якнайшвидше, він навіть не розглядав ніякі інші варіанти. Але боявся. Боявся, що Леся за нього не захоче заміж.

Микола був добрим. Стало набагато легше усвідомлювати, що вона в цій ситуації не одна. Набагато спокійніше.

Леся раптом згадала розмову з бабусею про те, яким має бути обранець.

А ось точно: душа у нього має бути, як у Миколи. Ось батьком він буде дивовижним – турботливим і люблячим. Та і чоловіком. Уміє любити.

Любов, звісно, у Лесі до Миколи не прийшла, але якась ніжність з’явилася. Тепер він не дратував, він був – справжній друг.

Справжній друг тепер опікувався нею у всьому. Вона захворіла, до мами не поїхала, і Микола приносив їй продукти і ліки. Вони разом лазили в інтернеті, вишукуючи, що вагітним можна, а що не можна. Здавалося, що Миколі це було навіть важливіше, ніж Лесі.

– Я дівчинку хочу, щоб як ти, смілива була і гарна. А ти?

– А я хлопчика, щоб надійний був, як ти.

Повернулася Діанка і заявила:

– Ох, Леся, дивлюсь я на вас і заздрю. Ось ідеальні стосунки. Пощастило тобі з Миколою!

Тим часом історія з Дмитром розгорнулася також. У нього народилася дочка, точніше, народилася у його дівчини, а він відмовився. Не визнав, на себе не записав.

Зустрілися вони і з Лесею, Дмитро умовив. Спершу Дмитро нудив, що не впевнений в батьківстві, потім, що просив зробити аборт, потім почав зізнаватися в любові Лесі.

А Леся зрозуміла – все минуло. У неї немає жодних почуттів до Дмитра.

Її справжній принц сьогодні взяв і записав її на прийом у жіночу консультацію.

Ех, Микола! Такий турботливий!

Але в консультацію вона не пішла… Вірніше, пішла туди пізніше.

Прийшло те, чого взагалі не буває у вагітних жінок. Вона купила тест дорожчий, і він виявився негативним: вагітності немає, – чітко сказав він.

Микола був в курсі усього, що відбувається, приховувати від нього нічого зовсім не хотілося.

Потім Леся обстежилася: жодної вагітності не було, можливо легкий запальний процес, ну і, можливо, післяноворічні салати…

А ще бракований дешевий тест! Пропади це бідність!

Хоча, можливо і не варто так засуджувати ці дві смужки. Якщо не вони…

Треба було бачити Миколу…

Вони сиділи в парку на відстані один від одного, він низько опустив голову.

– Що ж, Леся, тепер все, так?

– Чому це? Лікар сказала – я здорова, завагітніти вполне можу.

– Та я про нас, про нас з тобою.

– Так і я про нас. Знаєш, вагітність – той вірус, який носять чоловіки, а хворіють жінки. Одна не впораюсь.

Микола підбадьорився.

– Ти серйозно? Ми не розлучаємося?

– Ех, Микола! Ти так і не зрозумів? Та хіба я через вагітність пішла б заміж? Ніколи! Я тільки з любові. А ти? Ти досі хочеш на мені, на дурочці, одружитись?

– Ну… , – він розігнувся, глянув на Лесю і промовив, – Я подумаю…

Леся подивилася на нього, побачила веселі іскорки в його очах і кинулася обіймати.

Який же він гарний – її принц!