Connect with us

З життя

Завжди уникав конфліктів з тещею, але тепла взаємин так і не склалося.

Published

on

Я ніколи не сварилася зі своєю свекрухою, але цих теплих відносин у нас також не було. Все змінилося після того, як свекруха подарувала нам земельну ділянку.

Батьки мого чоловіка мали дачу. Вони вирішили віддати її нам, оскільки вже не мали ані сил, ані здоров’я дбати про сад. Свекруха обожнювала грядки – огірки, помідори, яблука – вона все це вирощувала, закладала в банки і роздавала сусідам. А тепер усе стало моєю відповідальністю.

Тепер у нас є ділянка: є місце для смаження ковбасок і для відпочинку на вихідних. Проте був один нюанс — я не хотіла працювати в саду, тому вирішила створити квітник. Ми заробляємо достатньо, щоб купувати продукти на ринку або в супермаркеті. Повністю відмовилися від городніх грядок, замість них посадили газон і облаштували великий подвір’я.

Одного разу свекруха приїхала подивитися на сад, у якому не виявила овочів і фруктів. Почула про себе тоді стільки різного, що була в шоці. Вона казала, що я погана господиня, нічого не можу зробити і все навколо руйную.

Нещодавно до свекрухи завітав чоловік і запитав про її квашені огірки. На це вона подала йому банку з сухими квітами і сказала, що ось усе, що залишилося від її смачних огірків.

І ще додала, щоб він забрав банку з собою і пригостив дружину та онуків, оскільки мені важко дбати про грядки, хай їдять те, що я виростила.

Я була шокована такою поведінкою свекрухи і ледве стримувала себе. Свекруха ж загорілася бажанням знову мати ділянку для себе, знову викопати грядки і посадити овочі. Без поняття, що робити в такій ситуації. Усе вже спланувала, а виходить, що замість саду і басейну для дітей матиму грядки…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять + тринадцять =

Також цікаво:

PL24 хвилини ago

Kwiaciarnia na Grunwaldzkiej, gdzie odbierałam bukiet na trzydzieste urodziny

Pracuję w kwiaciarni na Grunwaldzkiej we Wrocławiu od jedenastu lat i myślałam, że wszystko już widziałam – wesela, pogrzeby, przeprosiny...

PL25 хвилин ago

Nie mieliśmy ich rozdzielać

Miałam formularz ze schroniska przy Marywilskiej złożony w torebce od tygodnia, kiedy wreszcie zebrałam się na tę wizytę. Adoptowałam Rexa,...

PL39 хвилин ago

Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy

Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...

PL53 хвилини ago

Warsztat, który zniknął w środę

Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....

UA53 хвилини ago

Хвіртка у двір

Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...

UA1 годину ago

Тиша під Славутичем

Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...

UA1 годину ago

Ключі від маминої квартири

— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...

DE2 години ago

Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März

Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.