Я живу з мамою, якій 86 років.

Я живу зі своєю мамою. Моєї мамі 86 років.

Так склалося, що я не вийшла заміж, і дітей у мене також немає. Моє життя було досить незвичним. Зараз мені 57 років. Нещодавно у мене був день народження. Ми святкували його лише з мамою. Я не маю кого запросити на гостину — у мене немає подруг, друзів чи інших родичів.

Ми живемо разом з мамою і завжди підтримуємо одна одну. Я не знаю, що робитиму, коли її не стане.

Моя мама чудова, я не можу їй нічого закинути! Хоча вона вже має багато років, а її здоров’я з кожним роком погіршується, вона не здається. І навіть потихеньку щодня виходить на прогулянку.

Я вже на пенсії, але все одно працюю, тому що мамина пенсія недостатня для нас обох, щоби нормально жити.

Попри це, я не засмучуюсь і радію, що вона у мене є. Адже у багатьох людей справи йдуть набагато гірше. Деякі не мають ані житла, ані рідних, ані грошей.

А ми з мамою живемо в злагоді й спокої. Увечері ми п’ємо чай, в’яжемо на спицях і дивимося улюблені фільми та передачі. На вихідних я печу пироги і запрошу сусідів до нас. Вони діляться з нами новинами про своїх близьких. Таким чином ми з мамою маємо розвагу. Рада, що наші сусіди та їхні родини здорові. Я молюся, щоб усі негаразди обійшли нас із мамою стороною.

Так ми і живемо: тихо, спокійно й безпечно. Я хочу, щоб наше життя тривало якомога довше…