Щасливий фінал: Вагітна дружина на городі, поки чоловік відпочиває.

Юрій вирішив, що втомився на роботі і йому необхідний відпочинок на морі. Про свою вагітну дружину він навіть не подумав, збирав речі тільки для себе.

— Марічко, не починай. Ти прекрасно знаєш, що я втомився і хочу відпочити.

— По-твоєму, мені це не потрібно? Я ж на шостому місяці, а ти кажеш мені їхати до твоєї мами копати город!

— І що тут такого? Мама тобі допоможе, а свіже повітря буде на користь.

Марічка промовчала і нічого не відповіла, бо знала, сперечатися з чоловіком марно. У селі свекруха зустріла її не зовсім привітно.

— Загнала мого сина так, що він від тебе на море втік! Так тобі і треба.

— Він не втік, я його сама відпустила. Вам це не знати, тітко Ганно?

Марічка копала той город цілий день. Сонце було пекучим, спина дуже боліла, а від запаху землі постійно нудило. Ноги в дівчини весь час набрякали, вона не могла швидко рухатися. Коли ставало зовсім важко, вона просто сідала і нічого не робила, окрім як пестила свій живіт. Ввечері вона чула, як свекруха обговорювала її зі своїми сусідками.

— Лінива, аж до жаху! Ноги в неї набрякли! Раніше наші жінки в полях народжували, вставали і далі копали! Не невістка у мене, а цариця!

Пару тижнів потому Юрій повернувся відпочилий, задоволений і засмаглий.

— Марічко, привіт! Ти навіть не уявляєш, які там креветки я їв! А пляж який! Обов’язково поїду туди наступного року, тільки з тобою.

— Юрію, нікуди ми не поїдемо. Я йду.

— Куди? У тебе справи?

— Ти не зрозумів. Я йду від тебе.

— Це такий жарт? Ти ж пропадеш без мене, кому ти потрібна?

— Ось зараз і перевірю.

Вперше за роки життя з чоловіком Марічка зрозуміла, що таке свобода. Так, вона не знала, куди їй іти, що робити далі, але в одному була впевнена, без Юрія їй буде краще. У кишені в неї було небагато грошей, а от за дитячим чемоданом вона вирішила не повертатися до квартири. Прийняла до себе вагітну Марічку найкраща подруга Оксана.

— Марічко, у мене є вільна кімната, можеш жити стільки, скільки потрібно! І навіть не думай про погане, все вийде!

Юрій ніяк не міг повірити, що дружина його залишила. Він дзвонив їй по тисячі разів на день, приходив на поріг квартири Оксани з квітами, але подруга його не впустила, так Марічка сказала.

— Юрію, йди і забудь дорогу до нас. Марічка – не служниця. Ти сам винен.

Хлопець писав листи, які Марічка іноді читала. У них він просив пробачення, говорив, що був дурнем, сумує і любить. Заради майбутньої дитини просив пробачити його і повернутися в сім’ю.

Пологи у Марічки були важкими, але коли вона взяла на руки сина, то про все забула. Поступово життя у неї налагоджувалося, було важко, але друзі допомагали. Юрія вона не пробачила, але бачитися з сином дозволяє.