Удача! Дав шанс бездомній дитині… Сьогодні він студент!

Нащасливець! Дав шанс безпритульній дитині… Сьогодні він студент!

Кілька років тому, однієї осінньої вечері, я повертався додому. Холодно було настільки, що я кутався в своє пальто. На вулицях не було видно людей, бо вже було пізно.

За дві вулиці від моєї домівки з тіні будинку з’явився силует і зупинив мене.

Це був худий хлопець у сорочці, в руках тримав ніж і тремтів – я не знав, чи від холоду, чи від страху. Сказав, що хоче мій гаманець, і я йому його віддав. Потім зняв пальто і простягнув і його.

Він здивувався і запитав, чому це роблю. Я відповів йому, що якщо він займається цим, то у нього немає іншого вибору.

Хлопець почав плакати, і тоді я зрозумів, що хоча він і високий для свого віку, йому не більше 15. Запропонував йому піти зі мною додому і випити чаю.

Він недовірливо подивився на мене, але все ж пішов.

Тоді я жив сам. Дружина мене залишила через іншого, який заробляв набагато більше від мене.

Вона так і не народила мені сина, якого я хотів. Ми з незнайомим хлопцем зайшли додому, і він почав розглядати мою вітальню з цікавістю.

Щасливий ми!

Сказав, що ніколи не бачив стільки книжок. Запитав, чи всі прочитав, і не повірив, коли я відповів «так».

Я сказав, що якщо хоче, може вибрати будь-яку. Він відповів, що ніколи в житті не прочитав жодної книги. Потім розповів, що не має дому.

Виріс на вулиці і ходив до школи тільки до 4 класу. Коли мама померла, хотіли відправити його до інтернату, але він утік. Відтоді справлявся сам. Коли я запитав про його батька, він змовчав.

Того вечора я запросив його переночувати.

Мені стало так жаль цього безпритульного хлопця, що вже до ранку я вирішив залишити його у себе жити і повернути в школу.

Я був переконаний, що якщо дам йому шанс, врятую його зранену душу. І я не помилився.

Сьогодні Володимир студент.

Він навчається і працює, сам оплачує навчання. Не хоче бути для мене тягарем.

Знаю, що коли завершить своє навчання, знайде гарну роботу і колись створить сім’ю.

А я завжди його підтримуватиму.

І хоча я не є його батьком у документах, він називає мене «тато».