Втома самотності: шість років без підтримки чоловіка.

Втома Оксани вже досягла межі. Вона залишилася одна шість років тому, після того як її чоловік покинув її. Рік тому дочка вийшла заміж і переїхала до іншого міста.

Оксані було всього сорок два – чудовий вік для жінки. Друга молодість. Вона була справжньою господинею, майстерно готувала, а її солоні огірки з помідорами всі вважали шедевром. Але для кого тепер робити ці огірки? На балконі вже й так стояли ряди порожніх банок.

«Ну не пропадати ж мені на самоті, такій красуні!» – казала Оксана подругам. Ті відповідали: «Та ні, шукай собі чоловіка! Одиноких чоловіків вистачає». Одна з подруг порекомендувала Оксані агентство «Найкращий чоловік». Оксана подумала, що звертатися до агентства – щось безглузде і жалюгідне. Але з іншого боку – їй вже сорок два, ця цифра її тривожила. Старий годинник бабусі з дребезженням відбивав на стіні час, що минав.

І Оксана вирушила до агентства. Привітна дама у малинових окулярах сказала:
– У нас дійсно найкращі. Давайте подивимося базу, сідайте поруч!
– А так-то всі вони красені, – усміхнулася Оксана. – Але як зрозуміти людину? Як дізнатися, що це твоє?
– Все продумано, – відповіла дама. – Ми даємо на тиждень. Достатньо часу, щоб зрозуміти – ваш він чи ні? Варто продовжувати чи іншого шукати.
– Кого саме ви даєте?
– Чоловіка!
– Як це?
– Так! Тиждень він живе з вами. Послухайте, тут не сором’язливі наречені, ми одразу до справи. Маніяків і божевільних у нас немає.

І Оксану раптом захопила ця ідея. Разом із малиновою дамою вони обрали п’ять кандидатів. Оксана сплатила невелику суму, поспішила додому. Перший кандидат мав з’явитися вже сьогодні ввечері.
Оксана вдягла зелену сукню – колір надії. І сережки з дорогоцінним камінням, які рідко витягала зі старої шкатулки.
Дзинь! – почулося дзвінок у двері.
Оксана спершу заглянула в вічко. І побачила троянди. Вона тихенько скрикнула від радості. Відчинила двері. Чоловік був елегантним, так, як на фото.
Вони сіли до столу, Оксана приготувала багато смачних страв. Букет вона поставила в центрі столу. Оксана потай дивилася на приємного гостя й думала: «Все! Інших не треба. Це він!»
Почали їсти салат. Майбутній чоловік зморщився: «А що так пересолено?». Оксана зніяковіло усміхнулася, поставила йому запечену качку. Майбутній чоловік пожував шматочок: «Трохи жорсткувата…». Йому не сподобалося й усе інше. За клопотами Оксана забула про головне – вино, вона довго його вибирала. Налила, сказала: «Ну, за знайомство!». Гість понюхав бокал, трохи відпив: «Дешева якась рідина». Піднявся: «Так, подивлюся, що у тебе з обстановкою…»

Оксана взяла букет, простягнула його йому: «Я троянди зовсім не люблю. До побачення».
Вночі Оксана трохи поплакала, їй було прикро. Але попереду ще четверо кандидатів.
Другий наречений з’явився наступного вечора. Ввійшов впевнено: «Ну, привіт!». Від нього пахло чаркою. Оксана запитала: «Вже десь відзначив нашу зустріч?» Він усміхнувся: «Ой, ну не переймайся! Слухай, телевізор є? Там зараз матч починається. Динамо – Шахтар. Заодно і все обговоримо». Оксана різко відповіла: «Телевізор удома будеш дивитися».

Цієї ночі знову поплакала одна.
Через день прийшов третій кандидат. Не красень, стара куртка, неохайні нігті. І черевики в багнюці. Оксана вже думала, як би його ввічливо відпустити, але все ж вирішила спершу нагодувати. Той їв жадібно, швидко і дуже хвалив Оксану. Вона навіть трохи зніяковіла. Принесла соління. «Господи! – вигукнув не красень. – Це ж найкраще, що я куштував у житті!»

І тут пробили бабусині годинники. Не красень прислухався: «Це що за скрип такий?». Він пройшов до кімнати, став на стілець, оглянув годинники: «Зараз я їх швидко! Є інструменти?».
І незабаром годинник уже дзвонив чисто і дзвінко, Оксані було радісно чути такий ніжний звук. Вона подумала, що це знак. Не красень і має стати її чоловіком. Він в усьому гарний, майстерний, а те, що черевики і нігті не дуже – дрібниця, відмиє, почистить. До того ж він був третім, щасливе число.
Тепер їм належала ніч. Так, Оксана до неї підготувалася, сходила в салон краси, постелила спокусливу постіль з великими трояндами (адже вона їх насправді любила). Коли Оксана вийшла з ванної – її гість вже дрімав, просто так, не роздягаючись. Оксану це не злякало. Вона подивилася на сплячого з ніжністю: «Змучений, бідолаха». І обережно лягла під ковдру поруч.

А потім почався кошмар. Цей майстер почав хропіти. Віртуозно, насичено. Оксана накривала подушкою себе, потім його, перевертала сонне тіло – марно. Вона не спала всю ніч, вона страждала.
Вранці гість вийшов на кухню, де сиділа похмура Оксана: «Ну що? Я з речами вже ввечері сюди?»

Оксана похитала головою: «Ні, вибач. Ти хороший, але… Ні!»
Четвертий, бородатий, здався Оксані героєм старого доброго кіно про геологів. Вона навіть дозволила йому курити прямо на кухні. Бородань затягнувся, сказав: «Оксано, тільки треба заздалегідь домовитися. Я – чоловік вільний. Люблю риболовлю, люблю кудись з друзями збігати. І не люблю, коли мені телефонують і питають – де ти, де ти? Домовились?»
Оксана подивилася, як він струшує попіл у горщик з орхідеєю, запитала: «Може, ти ще й по жінках теж?» Бородань усміхнувся: «А чому ні? Я ж кажу – свобода! Це для чоловіка нормально».
Після нього Оксана довго провітрювала кухню. Вона відчувала головний біль, була так виснажена, ніби з неї викачали три літри крові. Вона навіть не стала мити посуд.

Вранці Оксана відкрила очі, за шторою було сонячно, радісно щебетали горобці. Оксана раптом зрозуміла, як їй добре. Субота. Нікуди поспішати не потрібно, ніхто не заважає, ніхто не бурчить, не шарудить, не хропить. Посуд? Та помиється, коли захочеться. Спокій і свобода.
І тут пролунав дзвінок: «Оксано! Турбує агентство «Найкращий чоловік». У вас сьогодні ще один кандидат, пам’ятаєте? Він чудовий, цей точно ваш!»

Оксана буквально закричала в трубку: «Викреслюйте мене! Видаляйте з бази! Нікого більше! Найкращий чоловік – той, якого немає!»
І з реготом відчинила штори.