Як жадність затьмарила його розум і знищила все

Що жадібність його осліпила і все зруйнувала

Ми були нерозлучні
З дитинства я був дуже близький зі своїм двоюрідним братом Сергієм.

Ми росли разом, як брати, ділили радощі та негаразди, потрапляли в халепи, вчилися, мріяли.

Коли його батьки розлучилися, і мати пішла до іншого чоловіка, Сергій залишився з батьком.

Той пив, зризався на синові, міг ударити, принизити.

Я, хоч був молодшим, завжди заступався за нього.

Урешті-решт ми вдвох втекли від цього жаху – відремонтували старе горище в будинку його бабусі та оселилися там.

Це був наш притулок.

Ми думали, що тепер усе буде лише краще.

Але тоді я ще не знав, що жадібність може згубити людину.

Він заздрив навіть мені
Коли я вступив до університету, Сергій уже працював.

Але, побачивши, що я будую своє життя, він теж вирішив переїхати в місто і залишитися поруч.

Ми знову жили разом, знову все ділили.

Я підробляв охоронцем, щоб оплачувати навчання, а він сердився – що, мовляв, його не беруть на нормальну роботу, бо немає диплому.

Я вмовляв його вчитися – хоча б заочно, але він не хотів.

А от заздрісним став.

Він почав зауважувати, скільки у мене грошей, який одяг я купую, куди ходжу.

І всередині нього кипіла заздрість.

Жадібність штовхнула його на дно
Сергій захотів мати стільки ж, скільки і я.

Але не навчанням і працею.

Він пов’язався з місцевою бандою – ті займалися брудними справами, але добре заробляли.

Я знав, що він розумів, що робить.

Але бажання бути кращим за мене і мати більше за мене осліпило його.

І от одного разу я купив машину.

Це була моя перша серйозна покупка, чесно зароблена.

Я запросив його за компанію – просто поїздити, подивитися.

Але він не зміг приховати лють.

Я бачив ненависть в його очах.

Йому було нестерпно усвідомлювати, що я рухаюся вперед, а він стоїть на місці.

Того ж дня він взяв кредит і купив розвалюху, яка не проїздила й місяця.

Він став людиною, одержимою жадібністю.

Фінал був передбачуваний
Він перестав думати про друзів, сім’ю, себе.

Йому потрібно було більше, більше, ще більше.

Він продавав дружбу, зраджував тих, хто його підтримував, сварився з рідними.

Він бачив у людях не людей, а конкурентів.

Він зруйнував себе сам.

Тепер він зовсім один.

Один, як розбита машина, залишена на узбіччі.

Як гонщик, який не дійшов до фінішу.

Жадібність усе зносить.

Тільки от у кінці цієї гонки не буває переможців.