Приїхала? Хто тебе кликав? Краще б допомогла грошима, – сухо промовила тітка.

– Приїхала? І хто тебе тільки покликав? Краще б гривнями допомогла, – сухо промовила тітка Марія.

Катерина зморщила обличчя від настирливого дзвінка, який змусив її прокинутися.

Вона здивовано подивилася на дисплей телефону – дзвонила двоюрідна сестра, з якою вони не спілкувалися більше двох років.

– Ти спиш чи що? Щастить, а я ось очі зімкнути не можу. Всі сльози вже виплакала…

– Ніч, звісно, я сплю, – Катерина глянула на годинник, що показував половину другої ночі.

– Якщо так спокійно спиш, значить, ще нічого не знаєш? – загадково продовжувала говорити дівчина.

– Жанна, давай ближче до справи, – позіхнула у трубку Катерина. – Мені рано вставати.

– Встигнеш виспатися. Біда в родині у нас! – з докором сказала сестра, ніби дівчина була якось до цього причетна.

– Яка? – злякано запитала Катерина, вирішивши, що сталася якась біда з її матір’ю.

– Дядько Тимофій сьогодні помер, – надривно зітхнула Жанна. – Несподівано та неждано. Для тітки Марії це стало великою несподіванкою. Грошей немає. Треба скинутися на допомогу. Ми завтра з братом їдемо в село. Ти поїдеш з нами?

– Ні, я не можу. Тільки на поминки приїду.

– Тоді перешли мені гроші, ми завтра їх тітці передамо, – знову нагадала про грошову допомогу Жанна. – П’ять тисяч.

Катерина відразу ж переказала через телефон двоюрідній сестрі потрібну суму і знову лягла спати.

Вона не дуже засмутилася через сумну новину, оскільки вже давно не спілкувалася з родичами з боку батька.

Після його смерті вони перестали контактувати з сім’єю Катерини, заявивши, що тепер вони їм не доводяться родичами.

Дівчина вважала, що залишатися осторонь буде некрасиво, і вирішила допомогти.

Після грошового переказу їй ніхто не дзвонив. Жанна відразу ж про неї забула. Катерина кілька разів намагалася їй додзвонитися, щоб дізнатися дату поминок, але сестра не брала слухавку.

З великими труднощами з’ясувавши це через спільних знайомих, дівчина вирушила провести чоловіка в останню путь.

Тітка Марія з невдоволеним обличчям зустріла племінницю, ніби більше була засмучена її появою, ніж смертю чоловіка.

– Приїхала… Хто тебе тільки покликав?! Краще б копійчиною допомогла, – презирливо промовила жінка.

– Я передавала вам п’ять тисяч, – заперечила Катерина.

– Дивно, щось мені нічого не надійшло, – недовірливо фиркнула тітка Марія.

– Я з Жанною передавала…

– Ой, брешеш, – жінка склала руки на животі. – Вони мені з Артемом тільки десять тисяч віддали. По п’ять від кожного. Тебе в цьому списку не було.

– Нічого не розумію, – Катерина стала очима шукати двоюрідну сестру.

Проте та, як на зло, кудись зникла. Дівчина з трудом знайшла її на вулиці, біля паркану.

– Жанно, ти що тітці Марії не передавала від мене гроші? Тоді де вони? – зажадала звіту Катерина.

– Віддала я, – неохоче відповіла дівчина.

– Вона сказала, що гроші тільки від тебе і Артема…

– Плутає щось, – байдуже відповіла Жанна.

– Ти віддала десять тисяч?

– Так.

– Це ж за двох, а не за трьох!

– Здрастуйте! Бензин взагалі-то хтось теж повинен оплачувати, – Жанна закотила очі та скривила обличчя.

– П’ять тисяч? Їхати всього двісті кілометрів. До того ж, чому я маю вам оплачувати проїзд? – сипала питаннями Катерина.

– Не розумію, ти хочеш, щоб я повернула тобі гроші чи що? – з’їдливо поцікавилася дівчина.

– Так, хочу!

– Зараз немає, пізніше переведу, – Жанна розвернулася і з гордо закинутою головою пішла геть.

Катерині після всього одразу ж не захотілося залишатися в чужому домі, адже реакція тітки та вчинок двоюрідної сестри змусили її пошкодувати про те, що вона погодилася допомогти.

Таємно дівчина викликала таксі та поїхала. Через тиждень їй з сльозами зателефонувала мати.

– Доню, це правда, що ти спочатку дала гроші на похорон Тимофія, а потім забрала? – ледь не плачучи, запитала жінка.

– Дала, але нічого не забрала.

– Тітка Марія ходить по селі і всім каже, що ти забрала гроші. Образилася на те, що вона тебе з розкритими обіймами не зустріла, – з сумом промовила мати. – Мені по селу соромно ходити, всі косяться.

– Мамо, все не так було! – Катерина була обурена плітками, які пустила рідня.

Вона відразу ж розповіла матері про те, що сталося насправді в будинку тітки Марії.

– Жанна мені так і не повернула гроші, – закінчила свій розповідь Катерина.

– Вона гроші у тітки Марії забрала, значить, а сказала, що це ти їх вимагала назад! Ось безсовісна! Щоб вони їм поперек горла стали! – у серцях проговорила жінка.

Дізнавшись про це, Катерина спочатку хотіла зателефонувати Жанні, але потім вирішила не псувати собі нерви, і просто перестала з нею спілкуватися.

Проте через пару місяців двоюрідна сестра несподівано сама нагадала про себе.

– Дядькові Тимофію вирішили поставити пам’ятник. З тебе сім тисяч, – діловим тоном повідомила Жанна.

– Ні, я більше ні копійки не дам!

– Нічого собі ставлення до рідні, – заохала у трубку Жанна. – Не очікувала, не очікувала, скажу чесно.

– Я теж не очікувала, що мене розведуть, як дурненьку, а потім ще й плітки пустять.

– Ти про що взагалі?

– Гроші мої у тітки Марії забрала?

– Ні!

– Брешеш!

– Ну забрала, і що з того? – з викликом промовила Жанна. – Ти все одно рідко витрачаєшся на рідню.

– Та, може, тому що про мене згадують лише у трагічних ситуаціях?

– Навіщо тоді рідня? Взагалі, ти даси гроші чи ні?

– Ні. Ті, що ти забрала у тітки Марії, мені не віддала, забрала собі, але все виставила таким чином, ніби вони у мене. І після всього цього ти думаєш, я стану з тобою зв’язуватися? Та й взагалі, після смерті батька ви всі сказали, що ми з матір’ю вам більше не рідня, а раз так, то я вам і не зобов’язана допомагати! – висловилася Катерина і, не бажаючи більше слухати двоюрідну сестру, заблокувала її номер.