Пора за стіл!

Накривай на стіл

— Оксанко, побачимося через три дні! І не забудь приготувати свій фірмовий м’ясний пиріг. Він такий смачнющий… — весело щебетала у слухавку свекруха Тетяна Іванівна.

Проте Оксані було не до сміху. Дівчина закінчила розмову і тяжко опустилася на стілець. Через кілька днів мала настати Великдень. І всі родичі з боку чоловіка Віктора збиралися у них.

— У вас така простора квартира, місця всім вистачить. Ми раніше тулилися по наших невеличких кімнатках. А тут є де розвернутися! Буде місце для зустрічей нашої великої родини. — винесла два роки тому вердикт свекруха.

Тепер Оксана починала ненавидіти свою велику та простору трійку, за яку ще дуже довго потрібно виплачувати кредит. Тільки через квартиру вся зграя родичів приїжджала до Оксани додому, влаштовувала безлад і заважала спати.

На кухню зайшов Віктор і поцілував дружину на маківку.

— Все з мамою обговорили? — запитав він.

— Так, святкувати знову будемо у нас. Вітю, — благала вона, — може ти поговориш з мамою?

Віктор нахмурився.

— Оксано, ми ж це вже обговорювали. Ти дуже подобаєшся мамі, вона обожнює твою кухню! Як можу я їй сказати, щоб вона не приїжджала? Тим більше, мама вже на пенсії. Ти ж не змусиш її готувати на всіх? У неї вже немає стільки сил. Вона виховала четверо дітей, треба віддати їй належне. І вона заслужила відпочинок.

Кожного разу Оксана піддавалася на вмовляння чоловіка. Але подумки думала: «А хто подбає про мене? Чому я у свято маю годувати і обслуговувати цілу купу людей?»

Проте скаржитися було марно. Дівчині не хотілося сваритися з чоловіком і руйнувати сімейне щастя. Тому Оксана наступного дня рушила закупитися продуктами. А у день перед Великоднем зайнялася приготуванням. До пізньої ночі Оксана готувала на всіх. У гості мали прийти всі діти свекрухи з родинами. А це більше десяти людей!

— Чому я одна працюю? Невже ніхто не може прийти допомогти? Ладно, не твоя мама, але може хтось з дружин братів? Чи всі теж на заслуженому відпочинку? — запитала вона чоловіка, замішуючи тісто для пирога.

Віктор здивовано подивився на дружину.

— Ти ж знаєш, що брати готувати не вміють, як і я. А невістки… Вони зайняті, у одних діти, у інших – робота. Я не можу просто так їх витягнути з місця, Оксано. Це неправильно.

— А мене можна? Я теж працюю. Ну і що, що з дому. Від цього я не втомлююсь менше, Вітю.

— Не сердься, — чоловік обняв Оксану за талію. — Усе буде гаразд. Ми зберемося всі разом, відсвяткуємо Великдень, всі будуть нахвалювати твою їжу. І у тебе настрій підніметься.

І Оксана знову поступилася. Уже вночі, впавши в ліжко, вона від втоми не могла зімкнути очей. Здавалося, після такого насиченого дня вона повинна була заснути за лічені секунди. Але сон не приходив. І Оксана думала, аналізувала, переймалася.

«І навіщо мені їх похвала? Я також хотіла би прийти на все готове, не витрачаючи на це ні часу, ні грошей, ні сил».

Рано-вранці, коли Оксана тільки міцно заснула, її розбудив дзвінок телефону. Свекруха вирішила привітати сім’ю старшого сина першою. А потім Тетяна Іванівна повідомила:

— Через годину ми всі будемо у тебе. Я ще вчора всім дітям повідомила, тож починай накривати на стіл, — голос свекрухи був бадьорий і веселий.

Оксана не могла встати з ліжка. У неї просто не вистачало сил, щоб почати цей день. Вона вже прокручувала в голові, як сервірує стіл, сто разів бігає на кухню, щоб подати і принести тарілки, а потім все це прибирає.

— Не хочу, — простогнала вона в подушку.

— Оксано, чому ти ще в ліжку? Мама скоро приїде! І гості. — у дверях стояв Віктор і незадоволено дивився на дружину.

— Вже йду, — неохоче відповіла Оксана і сіла. “Ти зможеш, впораєшся зі всім, ти сильна”. – прошепотіла вона собі і потяглася у ванну вмиватися.

Дівчина всіляко підбадьорювала себе. Вона встигла все накрити і розігріти.

…За столом було гамірно. Сім’ї ділилися враженнями, планами, розповідали історії. Поруч з Оксаною сиділа свекруха. І вона не втомлювалась голосно хвалити Оксану:

— Як же наша Оксаночка добре куховарить! Все так смачно вийшло, доню. Я сама ніколи б такий стіл не накрила, — свекруха широко усміхалася, стискала руку невістки і схвально дивилася в очі.

Оксана неохоче приймала вітання, але часто відлучалась з-за столу. Вона виходила на балкон, щоб сховатися від гамору і галасу, від запитань про дітей. Вона з Віктором вирішили трохи почекати, щоб стати на ноги. Але родичів це мало хвилювало.

— Оксаночко! — пролунав голос свекрухи. — Пора десерт подавати. Куди ти втекла?

Двері на балкон відчинилися і в невеликий простір зайшла Тетяна Іванівна.

— Ти палиш? — здивовано запитала вона.

— Що? Ні звісно! – смикнулася від питання Оксана. — Просто вийшла подихати свіжим повітрям. Душно в квартирі.

— Так, так. Діти всередині, вікна не відчинити. А то вже подумала, що ти у нас балуєшся… Дивись, навіть не думай про таке, тобі ще мені внуків народжувати! — свекруха жартома пригрозила пальцем.

Оксана вимучено усміхнулася. Але Тетяна Іванівна цього не помітила.

— Ходімо, потрібно зі столу прибрати і десерт подати.

— Йду…

Коли вони увійшли в залу, Тетяна Іванівна відразу сіла на своє місце. А Оксана залишилася одна. Вона зібрала брудні тарілки, віднесла їх на кухню, потім розставила на столі десерт і поклала перед гостями нові прибори. І все сама.

— Твій торт найсмачніший у світі, — знову похвалила свекруха.

Оксана поспішила зникнути на кухню. Вона почала мити тарілки, щоб зайняти себе чимось. У такі моменти Оксана шкодувала, що ще не придбала посудомийну машину. Її придбання постійно відкладалося.

Через дві години гості почали збиратися.

— Вітенько, відвезеш мене додому? — запитала Тетяна Іванівна.

— Звісно, мамо, тільки ключі візьму.

Коли Оксана залишилася в квартирі сама, вона пройшла до залу і втомлено опустилася на диван. Квартира була в повному хаосі. Купа гостей і кілька дітей зробили своє. Від вчорашнього прибирання не залишилось і сліду.

— Потрібно встати і все доробити, — сказала вона сама собі. — Якщо залишу, то завтра буду лаяти себе ще більше. Ех…

З тихим зітханням Оксана піднялася з ліжка. Вона взялася збирати брудний посуд, скатертину і рушники відправила в прання. Стіл — у свій кут у залі. Спершу вона перемила всі тарілки, прибори і склянки. Залишки їжі поклала в контейнери. Потім Оксана пройшлася пилососом по всіх кімнатах, вимиїла підлогу.

— Я заслужила щось хороше за свою працю…

Оксана набрала ванну, кинула у воду улюблену сольову бомбочку, запустила музику. Гаряча вода приємно розслаблювала її затерплі і втомлені м’язи. Вперше за кілька годин вона взяла у руки телефон. Там її чекало повідомлення від чоловіка:

«Мама запропонувала залишитися. Буду завтра».

— Як завжди… — подумала вона.

Віктор добре знав, що Оксана буде прибирати саме сьогодні. Але він погодився залишитися у мами, замість того щоб допомогти дружині.

— “Як вони до мене, так і я буду. Вистачить!” — вирішила вона для себе.

Цілий місяць пролетів непомітно. Наближався черговий святковий день. Дзвінок від свекрухи не змусив чекати:

— Оксаночко, накривай стіл! Ми приїдемо в п’ятницю святкувати день народження молодшого брата Віктора.

— Звісно, стіл на місці. Тільки готувати доведеться комусь іншому. У мене завал на роботі, викликають в офіс. Не знаю, коли звільнюся, — удавано жалісно зітхнула Оксана. — Я навіть не знаю, чи зможу на святі бути присутньою…

— Що? Як це?..

— Робота, що поробиш.

— Ну, добре, я щось придумаю. Шкода… – зітхнула свекруха.

— На все добре, — Оксана повісила слухавку і усміхнулася.

Святковий вечір вона провела у подруги в гостях. А вранці змусила Віктора все прибрати, усе ж святкували брата, а не її.

Коли наближався ювілей свекрухи, Оксана вирішила взяти відпустку і вирушити до батьків у сусіднє місто. Свій подарунок вона вручила заздалегідь, повідомивши заодно новину.

— А де ж ми будемо святкувати?

— Вітя вас пустить, просто мене вдома не буде.

— А приготування?

— Можете щось замовити. Або ваші інші невістки щось приготують. Ви впораєтеся!

Наступні свята Оксана була вдома. Але стіл обмежувався м’ясною нарізкою і магазинним тортом. Оксана завжди повторювала одне і те ж:

— У мене зовсім не було часу, щоб готувати. Я у запарі по роботі. Можете щось замовити, якщо хочете.

Але ніхто не хотів витрачати гроші. І до Нового року всі родичі зрозуміли, що сидіти на шиї у Оксани вже не вийде. І їх бажання святкувати разом відразу стихло.

Цей Новий рік Оксана і Віктор зустрічали удвох, що цілком влаштовувало дівчину. Її план вдався. І піднімаючи келих з шампанським, вона подумала про себе, що вона молодець, і за це варто випити.