Сваха без вдячності

Завжди невдоволена свекруха

– Ось знову ти обличчя надула! – невдоволено вигукнула Ганна Іванівна. – Чому не подякуєш? Ти тільки й вмієш, що корчити гримаси!

Настя глянула на свекруху, ледве стримуючи себе. Скільки ж можна терпіти, що мама Андрія постійно втручається в їхню сім’ю своїми “добродіяннями”.

Ось і сьогодні вона принесла кота, хоча ніхто її про це не просив. Річ у тім, що кілька днів тому у них в квартирі почали з’являтися таргани від нових сусідів. Ті тільки-но переїхали й наводили лад у квартирі, де давно ніхто не жив. Тарганів вирішили травити, але ті, очевидно, забрели до Насті та Андрія. І, звісно, він випадково розповів матері. Але до чого тут кот?

– Таргани – це не миші, навіщо нам кот?

– Як навіщо? Всі знають, що коти їдять тарганів! – впевнено запевнила Ганна Іванівна.

– Я все своє життя з котами прожила і жодного разу не бачила, щоб вони тарганів їли! – відказала невістка, похитуючи головою. – І це ще не все. Ви забули, що у Андрія алергія на шерсть!

– Потерпить трохи заради такого!

– О ні, Ганна Іванівна. Кота ви віднесете назад, звідки взяли. Якби ми хотіли завести тварину, то вже б самі це зробили! – рішуче відрізала Настя.

– Це не тобі вирішувати! Ось Андрій скоро прийде додому і він нас розсудить.

Через пів години повернувся чоловік. Увесь цей час свекруха бігала з котом у пошуках сусідських тарганів, хоча ще вчора Настя всіх їх повитравлювала і на всяк випадок розставила пастки.

Так жодного таргана Ганна не знайшла, але намагалася переконати себе і невістку, що вони просто сховалися, а вночі неодмінно вилізуть. І тоді Яшка стане в пригоді. Уже й ім’я коту придумала…

Андрій не одразу помітив нового мешканця. Зняв куртку і пішов у ванну мити руки, як раптом наступив на щось мокре.

– Настюш, ти щось розлила у ванній? – крикнув він, увімкнувши воду.

Дружина прибігла до нього. Побачивши калюжу, вона одразу здогадалася, хто її зробив.

– Ні, це твоя мама!

– Що? – усміхнувся він. – Туалет же поруч!

– А у неї новий спосіб зіпсувати нам життя! – поскаржилася дружина.

– Що знову сталося?

– Зараз вона сама тобі розповість, почекай. А краще зніми й спали всі носки!

– Спалити?

Андрій з подивом глянув на дружину. Вимиє руки, стягує один носок і нюхає його. Запах знайомий, тільки ж… Фу!

Він кинув тряпку на калюжу, ще раз вимиє руки, потім ноги з милом помив і прийшов на кухню. Його мама сиділа на стільці і гладила за вухом сірого кота. Морда у нього злюча якась.

– Мама?

– Синок, я тобі зараз усе поясню! Пам’ятаєш, ти про тарганів говорив? Ось Яшка їх всіх спіймає! Я гарантую!

Андрій слухав маму, кліпаючи очима, як раптом голосно чхнув, а потім ще раз і ще.

– Ну так, тільки поки ваш Яшка буде їсти тарганів, ваш син помре від алергії! – іронічно сказала Настя. – Ми не просто так тварин не тримаємо!

– Нічого, потерпить! – знову обурилася свекруха.

Андрій чхнув ще раз і ще, а потім не витримав.

– Мам, забери звідси кота! Швидко!

– Андрію, а як же таргани?

– Забери, кажу! Швидше!

Ганна незадоволено цокнула і пішла до вхідних дверей. Випустила кота в під’їзд і повернулася на кухню.

– Ну, тоді потім не скаржтеся, коли тарганів в квартирі стане більше, ніж пилу!

– У нас немає пилу! – зауважила Настя.

– Ти краще мовчи! Ти мою допомогу взагалі не цінуєш! – ображено сказала свекруха.

– А де ви того кота взяли? Він же загубиться! Видно ж, що домашній!

– Ой, так він біля під’їзду сидів! – невдоволено відповіла Ганна. – Я його просто позичила…

Настя нічого не відповіла, хоча всередині дуже злилася. У принципі це в дусі свекрухи. Схопити чужого кота і принести в дім сина. Дивна жінка, якщо не сказати, що хвора на всю голову.

– Мам, може, вже досить нам допомагати? – запитав Андрій.

Настя вже не раз скаржилася на його матір. У тієї просто талант дратувати людей. Нещодавно вони виїжджали на вихідні за місто, а мама прийшла до них у гості і вирішила розморозити й помити холодильник. Типу невістка його взагалі не розморожує, то хтось має це зробити. Тільки не врахувала, що у них холодильник, який у цьому не потребує, бо з безвідтаючою системою.

Вона його розморозила і пішла телевізор дивитися. Всі ящики витягла, щоб швидше розмерзався.

Дивилася телевізор, а потім ненадовго заснула. Прокинулася від дзвінка чоловіка, той попросив пельмені на вечерю приготувати. Ну, вона вирішила, що холодильник може почекати. Забігла додому, зробила чоловіку пельмені, та так втомилася, що вирішила вже завтра повернутися в квартиру сина.

Андрій і Настя повернулися на кілька годин раніше, ніж планували. Свекруха ще не встигла закінчити свою “чистку”. Зранку ще й голова почала боліти, наче на зло. Заходять вони додому, а там жахливий запах. Всі продукти, що були в холодильнику, зіпсувалися.

Найприкріше, що нещодавно до них приїжджала мама Насті й привезла два кілограми червоної ікри. Стільки за один раз не з’їси, тож вирішили заморозити. Усе краще, ніж викинути. До того ж Світлана Сергіївна сама сказала, що з нею нічого не станеться в морозилці. Мовляв, вони і самі так зберігають.

Настя родом із Києва. Батьки досі там живуть, тому в якості гостинців часто привозять різні делікатеси. І тепер, завдяки Ганні, мінус два кілограми ікри, три копчених палтуса та ще з шість заморожених судаків. Жаль!

Настя ледь не розплакалася, зрозумівши, що від свекрухи лише збитки. Її мама старалася, везла, і тут на тобі!

Звісно, Ганна Іванівна знайшла собі тисячу і одне виправдання. Навіть не вибачилася. Правда, після того випадку Андрій, не питаючи, забрав у неї ключі від їхньої квартири, але це не завадило свекрусі продовжувати свої “добрі справи”.

Тепер вона все робила відкрито. Якось купила оселедця на акції у “Сільпо”. Андрій його дуже любив, з’їв майже всю банку. Настя не відразу на термін звернула увагу – прострочено. Лишалося сподіватися, що ще не зіпсувалося. Думали, пронесе, а воно й пронесло, тільки в прямому сенсі. Причому так, що Андрій три дні з температурою лежав, навіть швидку один раз викликали.

Кілька тижнів тому свекруха попросилася до них у гості помитися. У них відключили гарячу воду, а хотілося нормально у ванні покупатися. Андрій недавно бойлер поставив. Звісно, її пустили. Хто ж знав, що ця бридлива мадам принесе із собою власний засіб для чищення ванни, якийсь їдкий порошок.

Загалом, вона закрилася і вирішила почистити ванну перед купанням. Не одразу помітила, що щось пішло не так. Потім вирішила не зізнаватися. Мовляв, вона тут ні при чому, але Настя одразу зрозуміла, хто їм акрилову ванну зіпсував.

– Навіщо ви її чіпали? – обурено запитала невістка. – Я ж її перед вашим приходом помила!

– Ой, знаю я, як ти миєш! Тільки грязь розмазуєш!

Андрій теж засмутився, але хіба можна змусити маму купити нову? Так вони поки і жили з пошкодженою ванною, чекали зарплати, щоб нову купити. Тепер ще й з тарганами біда, а потім і з котом. Насті це все вже порядком набридло.

– Ганна Іванівна, давайте ви нам більше не будете допомагати? – запитала вона серйозно. – Ми з Андрієм вже не маленькі. Прекрасно знаємо, що і як треба робити!

– Ось, кажу ж! Невдячна невістка мені дісталася! Ти молитися на мене маєш! А ти тільки обличчя кривиш!

– За що молитися? За два кілограми червоної ікри, яку довелося в унітаз викинути? За акрилову ванну, яку ви варварським чином знищили? За оселедця, яким ви сина свого отруїли? І це ще далеко не всі ваші подвиги! Може, вже досить?

– Може мені тепер і в гості до вас більше не приходити? – образилася свекруха.

– До речі, непогана ідея. Може, краще ми до вас?

– Так, мам, мені теж ідея подобається!

– І ти туди ж? – здивовано сказала Ганна, поглянувши на сина. – Так, сину! Від тебе я такого не очікувала! Все, ноги моєї більше у вашому домі не буде!

Свекруха підвелася зі стільця і побігла у прихожу. У душі вона сподівалася, що її почнуть зупиняти, можливо, навіть вибачаться, але її навіть проводити ніхто не вийшов.

Коли за нею зачинилися двері, подружжя лише полегшено видихнуло. Андрій весь вечір чхав, знайшли ще одну калюжу під ліжком у спальні, Насті довелося робити генеральне прибирання, щоб усю шерсть з квартири прибрати, зате на них образилася свекруха. Ну й нехай ображається. Головне, щоб у себе вдома…