Поки дружина працює за кордоном, він закрутив роман з молодою коханкою

Вас вітає Ірина Шевченко, і я мешкаю в тихому місті Чернігів, де історія просякнута у кожній вуличці й сквері. Ми з Максимом знайомі стільки, що й не злічити. Завжди був веселуном, шанувальником жінок і легкого життя. Але доля кинула його у безодню, з якої тепер намагається вибратись.

Його дружина, Оксана, вже другий рік працює в Польщі. Залишила йому двох дорослих дітей та поїхала заробляти на життя. Повертається лише раз на рік — літом, але не більше, ніж на два тижні. Щомісяця перераховує гроші на їхній спільний рахунок, звідки Максим може їх знімати. Нещодавно ми випадково зустрілися, і він запросив мене на каву. У кав’ярні розповів свою історію — гірку, як дешевий тютюн, і таку абсурдну, що я досі не розумію, як він до цього дійшов.

Коли Оксана поїхала, Максим рік терпів самотність, задовольнявся короткими романами з колишніми подругами. Але потім вирішив: досить. Йому захотілось тепла, пристрасті, когось поруч у ліжку. «Живемо раз!» — казав собі. І поклав око на юну дівчину, Настю, яка давно його приваблювала. Вона спочатку уникала його, грала роль неприступної, але зрештою здалася — стала його коханкою. Гарна, як з картинки, але з характером — чого кращого не побажаєш. Примхи, істерики, безмежні вимоги. А Максим м’який, добрий, як віск в її руках, виконував усе, що вона забажає.

Максим розумів: від таких коханок добра не чекати, особливо якщо ти слабкий і готовий на все заради їхньої усмішки. Настя обібрала його до нитки. Спочатку витрачав гроші на одяг і рахунки, потім на ремонт її квартири і дачі, на випускний її сину, на новий телевізор. Дійшло до того, що купив їй вживаний автомобіль. Коли власні заощадження закінчились, поліз у рахунок дружини — знімав звідти тисячі гривень, думаючи, що ніхто не дізнається. Але таємне завжди стає явним. Оксана дізналась про зраду — “добрі люди” постарались, донесли навіть через кордони. Влаштувала йому скандал по відеозв’язку, кричала так, що вікна тремтіли. Погрожувала розповісти дочкам — вони обожнювали батька, вважали його героєм, але за таку зраду відвернулись би назавжди. Сказала: повернеться і подасть на розлучення, якщо він не покине цю дівчину.

А Настя вчіпилась у нього наче кліщ. Втрачати такого щедрого “папіка” вона не збиралась. Спочатку розіграла спектакль із вагітністю — клялася, що народить дитину, тиснула на жалість. Максим, у паніці, повіз її на курорт, щоб відмовити. Вона погодилась на аборт, але виставила рахунок — 10 тисяч, яких у нього не було. Довелось брати кредит, влазити у борги по самі вуха. Щойно він видихнув, вирішивши, що кошмар позаду, як Настя закрутила роман з його начальником. Тепер шеф, під її чарами, знущається над Максимом на роботі — принижує, погрожує звільнити. А якщо він втратить місце, як виплатить борг? Максим на межі: робота висить на волосинці, гроші тануть, а совість гризе його, як голодний пес.

Він зізнався мені, що думає втекти до Оксани в Польщу — залишити все, впасти їй до ніг, благати про прощення. Може, так він врятує хоча б рештки свого життя? Під кінець він гірко всміхнувся: «Знав, що безкоштовного сиру не буває, але мій шматок виявився занадто солоним». І пішов, похиливши голову, а я залишилась сидіти, дивлячись у порожню чашку. Максим сам себе загнав у це пекло — заради дешевої пристрасті, заради дівчини, яка висмоктала з нього все: гроші, гордість, сім’ю. Оксана працює в чужій країні, щоб їхні діти жили гідно, а він проміняв її на вередливу п’явку. Дочки, дізнавшись правду, проклянуть його — і правильно.

Я бачу, як він тоне, але не можу не думати: а що далі? Настя витисне його до краплі і кине, як порожню оболонку. Начальник викине з роботи, і він залишиться ні з чим — без родини, без дому, з боргом, що душитиме його до кінця днів. Він думав, що молодість можна купити, що кохання — це іграшка в красивій обгортці. А тепер розплачується — гірко, самотньо, з порожніми руками. Оксана, може, і прийме його назад, але простить чи ні? Я б не простила. Він зрадив не лише її, але й дітей, внуків, які могли б тішити його старість. А натомість — молода стерва, що сміється над ним за його спиною. Ось тобі і веселун — тепер він лише тінь самого себе, і цей урок він не забуде ніколи.