Кохання без тями: коли перший запал змінює все від першого погляду

Віталій закохався. Без пам’яті. Коли перше задушливе хвилювання прокотилося ним від погляду на ту жінку, він подумав — це миттєва слабкість, що згасне, лише втамує бажання.

Та після першої зустрічі пристрасть вибухнула в ньому атомним грибом, знищивши все навколо, крім себе самої.

Біда була в тому, що Віталій мав щасливий шлюб і виховував двох довгоочікуваних дітей — доньку та сина.

Брехати чоловік не вмів і не хотів. Кохана погрожувала відрізати його від свого тіла, якщо він не розлучиться та не одружиться з нею.

З тремтінням у грудях він відчинив двері рідного дому, де прожив десять років у теплі й радості. Тепер належало вимовити жахливі слова рідній дружині, зібрати валізу, обійняти дітей і побігти за… мрією.

Дні він готувався до цієї розмови. Уявляв Соломію зламаною… ридання, докори, прокльони, благання. Навіть продумав, як відповідати. І увійшов у кімнату.

Соломія сиділа у кріслі в короткому халатику, з тоненькою цигаркою, сміючись із подругою через телефон. «Красуня моя», — мигнуло в голові Віталія. Та він рушив до шафи, грюкаючи полицями, витягуючи стару валізу… А дружина й далі сміялася, немов нічого не сталося. Зібрав речі, натягнув куртку й підійшов до неї:

— Так вийшло, кохана… Полюбив іншу… Сильніше за мене… Прости, — бурмотів зблідлий Віталій. Соломія ж весело щебетала далі.

— Я йду від тебе!! Ти чого не розумієш?! — скрикнув він, обіллявшись холодним потом.

— Розумію, — легко відповіла дружина. — Марічко, — звернулася вона до трубки, — мій чоловік тікає до якоїсь… Зачекай, покидьок.

— Бувай, любий, — прошепотіла Соломія Віталію, поцілувала у щоку й замкнула двері.

Він довго стояв на сходовій клітці, слухаючи, як дружина обговорює з подругою дітей, сукні, новий серіал, вибори… Усе, крім нього.

Валізу лишив біля дверей, вийшов на вулицю й подзвонив коханці.

— Ну що, милий?! — різкий голос проколов вухо. — Ти тепер мій? Чекаю!

— Не чекай, — сухо відрізав Віталій. — Я не кохаю тебе. Люблю дружину.

Закурив десяту цигарку, не знаючи, як повернутися додому.

— Я все зробила, як ви казали! — кричала Соломія у телефон психологині. — А він пішов!

— Умийся, посміхнись, — м’яко відповіла лікарка. — Зараз повернеться…