Connect with us

З життя

Кохання в тіні: історія жінки, закоханої в одруженого мужчину

Published

on

Кохання, засуджене на мовчання: сповідь жінки, закоханої в одруженого

Я вирішила написати тут, бо не вистачає сміливості звернутися безпосередньо до людини, яка заповнила всі мої думки й серце. Моя історія почалася три роки тому, коли я вперше побачила Його. З того дня моє життя розділилося на «до» і «після».

Наші зустрічі рідкісні й випадкові, але кожна з них залишає глибокий слід у душі. Я не можу думати ні про кого іншого, крім Нього. Час не послабив моїх почуттів — навпаки, кохання лише розгорілося сильніше, перетворившись на нестерпний біль.

Та реальність невблаганна: Він одружений. Я знаю, що їхній шлюб далекий від ідеалу, але у них є дитина, і це зупиняє мене від рішучих кроків. Я не хочу руйнувати родину, особливо коли мова йде про долю дитини.

Навколо мене є інші чоловіки — вільні й гідні, але серце належить лише Йому. Я ніколи не думала, що у свої сорок років відчуватиму таку палку пристрасть, яка триває вже кілька років.

Моя одержимість зайшла так далеко, що я почала стежити за Ним у соціальних мережах. Годинами розглядаю Його фото, зберігаю їх на комп’ютері, створюючи цілі папки. Це схоже на божевілля, але я не можу зупинитися.

З одного боку, ця любов дає мені сили, робить мене енергійнішою. З іншого — висмоктує з мене життя, залишаючи лише порожнечу. Я існую в тіні Його життя, не маючи змоги бути поруч.

Я розумію, що опинилася в пастці. Не можу так жити далі, але й не в силах відмовитися від своїх почуттів. Це замкнене коло, з якого я не бачу виходу.

Якщо хтось із вас стикався з подібним — поділіться досвідом чи порадою. Будь-яка підтримка буде для мене цінною. Дякую.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 4 =

Також цікаво:

PL24 хвилини ago

Kwiaciarnia na Grunwaldzkiej, gdzie odbierałam bukiet na trzydzieste urodziny

Pracuję w kwiaciarni na Grunwaldzkiej we Wrocławiu od jedenastu lat i myślałam, że wszystko już widziałam – wesela, pogrzeby, przeprosiny...

PL25 хвилин ago

Nie mieliśmy ich rozdzielać

Miałam formularz ze schroniska przy Marywilskiej złożony w torebce od tygodnia, kiedy wreszcie zebrałam się na tę wizytę. Adoptowałam Rexa,...

PL39 хвилин ago

Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy

Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...

PL53 хвилини ago

Warsztat, który zniknął w środę

Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....

UA53 хвилини ago

Хвіртка у двір

Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...

UA1 годину ago

Тиша під Славутичем

Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...

UA1 годину ago

Ключі від маминої квартири

— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...

DE2 години ago

Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März

Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.