Connect with us

З життя

Поки брат кличе на свято, його дружина влаштовує сцени

Published

on

Брат запрошує на день народження, а його дружина влаштовує сцени

Мій брат Андрій одружився шість років тому. З того часу ні я, ні наші батьки жодного разу не переступали порогу їхнього будинку. Усі свята, дні народження та родинні посиденьки завжди проходять у батьків у великому будинку на околиці Львова. Мама готує купу їжі, накриває стіл, а потім ще відправляє Андрія та його дружину Олену додому з контейнерами, повними домашніх котлет та салатів.

Коли Андрій щойно одружився, у Олени через кілька місяців був день народження. Мама, сповнена ентузіазму, вирішила влаштувати сюрприз: ми купили торт, обрали гарний подарунок і зібрались у гості. Мама подзвонила Олені, щоб попередити, але та холодно відповіла, що нічого святкувати не планує. Мама, не бажаючи відступати, наполігла:
— Та ми просто заїдемо, чаю поп’ємо з тортом! Тобі нічого готувати не треба, Оленко!

У підсумку ми все ж поїхали. Але, приїхавши, замість теплого прийому отримали шок: Олена вийшла до нас надвір, пробурмотівши, що в квартирі «не прибрано», і відмовилась пускати нас у дім. Ми, приголомшені, вручили їй торт і подарунок прямо на сходах і поїхали. З тих пір усі свята мама влаштовує в себе, а ми намагаємось не згадувати той незручний випадок.

Олена колись прямо заявила батькам:
— У вас же великий дім, місця повно для гостей! А у нас однушка, куди там усіх запрошувати?

Я ледве стрималась, щоб не спалахнути. Невже ж в однокімнатній квартирі не можна прийняти батьків чоловіка та його сестру? Це ж не натовп, а всього троє людей! Але ми мовчали, щоб не псувати відносини.

Зараз Олена вагітна, на п’ятому місяці. Це буде перший онук для наших батьків, і мама, звичайно, не знаходить собі місця від хвилювання. Вона постійно телефонує Андрію, питає, як почувається Олена, чи не потрібна допомога. Але нещодавно ми дізнались, що Олена, ще на початку вагітності, звільнилась з роботи. Мама запанікувала:
— Може, їй погано? Може, їй потрібна моя підтримка?

Андрій заспокоїв: з Оленою все гаразд, просто вона вирішила «поберегти себе». Ми були у розгубленості. Андрій і Олена завжди жили на широку ногу: ресторани, подорожі, дорогі речі. У них немає іпотеки — квартира дісталась Олені від бабусі, тому всі гроші вони витрачали на свої примхи. Але після того, як Олена пішла з роботи, їхні доходи різко зменшились, і звичний спосіб життя опинився під загрозою. Андрій намагався пояснити Олені, що треба економити, але вона, схоже, не готова розлучатись із розкошОлена подивилася на всіх з виразом образи, але врешті пробурчала: “Добре, приходьте, але нічого особливого не чекайте.”

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × п'ять =

Також цікаво:

PL16 хвилин ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL33 хвилини ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ33 хвилини ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL43 хвилини ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ1 годину ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ2 години ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ2 години ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ2 години ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...