Connect with us

З життя

Драма під пекучими променями: розрив у містечку

Published

on

Розрив під теплим сонцем: драма в Верхньодніпровську

Оля поверталася додому з відпочинку, серце стискалося від болю. Її чоловік, Ігор, за весь час ні разу не написав. На вокзалі в Верхньодніпровську її ніхто не зустрів… У домі було темно, вечері не було, а в квартирі панував безлад. «Мабуть, Ігор увесь час пропадав у своєї матері», — з гіркотою подумала вона. Вона дістала другу сумку і почала збирати речі. Саме за цим заняттям її й застав чоловік, повернувшись додому.
— Повернулась? — кинув він, зупинившись у дверях. — А я тебе й не чекав! Нагулялася, гадаєш, усе зій від рук?
Оля раптом засміялася — гірко, майже істерично.
— Не хвилюйся, я ненадовго, — відповіла вона, її голос тремтів від стриманих емоцій.
— Що це значить?! — насупився Ігор. І тут його осяяло…

— Ігорку, як же так? Ми ж цю подорож так довго планували! — Оля була на межі сліз.
Весь рік вона мріяла про цю поїздку. Вони з Ігорем збирали гроші, вибирали тур, обговорювали, як будуть грітися на пляжі.

— Ну що я можу вдіяти? Мати захворіла, треба залишитися, — буркнув Ігор, відводячи погляд.
— Коли потім? Я розумію, якби твою маму у лікарню поклали чи вона злягла. Але в неї ж нічого серйозного! — обурилася Оля.
— У неї вчора температура була! Вона швидку викликала! — спалахнув Ігор.
— Температура була несильна, спала, як тільки вона таблетки випила. Ігорку, це гарячий тур! Якщо ми сьогодні його не візьмемо, такої ціни більше не буде!
— Знаєш що? Мене бісить твоє егоїстичне впертство! Я сказав — нікуди не їдемо. Матері може стати гірше! — різко відрубав він.
— Взагалі-то в неї ще є донька, — помітила Оля. — Хіба вона не може за мамою доглянути?
— Ти ж знаєш, що Таня зайнята. Годі це обговорювати. Поїдемо іншим разом. До речі, посидимо вдома цієї відпустки. Я обіцяв матері допомогти з ремонтом. І ти теж.

Ігор вийшов із кімнати, ніби розмова була закінчена. А Оля розридалася.

Не те що вона працює на нелюбимій роботі, щоб приносити гроші до сім’ї, так тепер у неї відбирають і довгоочікуваний відпочинок. Вона терпіла нападки начальства, переробляла, зносила все заради однієї мрії — теплого моря й гарячого сонця.

Оля давно хотіла змінити роботу, але Ігор забороняв. Мовляв, тут добре заробляє. Вони машину змінили, ремонт зробили. А його зарплата весь час йде на примхи його матері — те щось полагодити, те купити. Та й цього мало!

Мабуть, це вона наполягла скасувати відпустку. Звикла, що всі навколо неї танцюють. Хоча які всі? Лиш її улюблений синок! Донька Ігоря, Таня, давно зрозуміла, що з матір’ю краще не зв’язуватися. Тому він і не просив її доглянути за матір’ю. А от дружині відмовити легше, ніж матері…

Мрії про море віддалялися. Оля уявила, як замість пляжу буде клеїти шпалери в душній квартирі свекрухи, і зрозуміла — вона цього не витримає. Їй потрібен відпочинок.

За півгодини вона підійшла до чоловіка й рішуче заявила:
— Я їду відпочивати. З тобою чи без тебе.
— Що?! Ти зовсім з’їхала?!
— Це ти з’їхав! Я чекала цю відпустку, як дива. А ти вирішив позбавити мене мрії. Якщо так піклуєшся про матір — залишайся. А я їду.
— І з ким ти поїдеш? — прищурився Ігор.
— Сама.

Він усміхнувся, потім почав нервово ходити по кухні.
— Знаю я, навіщо тобі цей відпочинок! Курортного роману захотілося? Пригод на свою голову?

Оля мовчала, боячися зірватися. На язиці вертілося стільки слів…
— Мовчиш? Бо я правий!
— Якщо не довіряєш — поїдемо разом, — промовила вона.
— Я матір не залишу, — відрізав Ігор.
— Ну й не залишай…

Оля вийшла з кухні, задихаючись від образи й злості. Мало того, що чоловік завжди вибирає матір, а не її, так він ще й звинувачує у вигаданому! Вона ніколи не давала приводу сумніватися. Усе, чого вона хотіла від відпочинку, — це спокій і гармонія. Ніякі романи в її плани не входили.

Ігор же думав, що Оля просто лякає його.

Вранці вона ще раз запитала, чи їде він. Ігор огризнувся, назвавши її дурною. А після обіду Оля повернулася додому з квитком у руці.

Ігор влаштував скандал. Такого в їхньому житті ще не було. Оля запропонувала купити йому тур, сподіваючись, що він опам’ятається. Але він, мабуть, пішов на принцип. Хоча Оля так і не зрозуміла, в чому сенс, якщо в його матері сьогодні навіть температури не було.

У результаті, коли вона їхала на вокзал, Ігор кинув:
— Можеш не повертатися! Така дружина мені не потрібна!

Оля сідала у потяг зі сльозами на очах,Оля не знала, що цей відпочинок назавжди змінить її життя, звільнивши від оков минулого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 + п'ять =

Також цікаво:

PL19 секунд ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL17 хвилин ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ17 хвилин ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL28 хвилин ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ54 хвилини ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ1 годину ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ2 години ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ2 години ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...