Connect with us

З життя

«Хотіли допомогти сусідці, а отримали скаргу. Ось так дякують?!»

Published

on

«Ми просто хотіли допомогти сусідці, а у відповідь отримали донос. Оце подяка?!»

— Нещодавно до нас додому прийшов соцпрацівник, — розповідає 35-річна Оксана. — Сказав, що надійшла анонімна скарга: нібито наші діти запущені, і ми не забезпечуємо їм нормальних умов. Він оглянув квартиру, заглянув у холодильник, поговорив з дітьми… Усе гаразд. Заповнив папери, попросив підписати, і пішов. Але я досі не розумію — хто і навіщо це зробив?

Оксана та Богдан одружені вже понад десять років. Виховують двох дітей — восьмирічного сина й п’ятирічну доньку. У родині лад, діти охайні, чемні, добре навчаються. Ні в школі, ні в дитячому садку не скаржаться. Та й самі малюки на запитання батьків відповіли, що в них усе добре. Виходить, скарга надійшла від когось іззовні. Але від кого?

Відповідь знайшлася несподівано. Через тиждень Оксана побачила у дворі Ярину — онуку їхньої літньої сусідки, бабусі Галини. Жінка згадала, як кілька років тому вони з Яриною посварилися ще при першій зустрічі. Стосунки між ними не склалися, і з того часу вони взагалі не спілкувалися. Але тепер усе стало на свої місця.

З бабусею Галиною в Оксани та її чоловіка були дуже теплі стосунки. Старенька раділа, коли поряд із нею оселилися молоді сусіди. Часто заходила на чай, приносила пиріжки, сиділа з маленьким Яриком, коли Оксані потрібно було терміново вийти. А Оксана й Богдан, у свою чергу, допомагали старенькі з покупками, приносили ліки, відвозили літом на дачу.

Коли бабуся захворіла, Оксана майже щодня приходила до неї — прибирала, готувала, слідкувала за її самопочуттям. Так, соцпрацівник теж навідував Галину, але від нього було мало користі. Родичів у бабусі, здавалося, не було: ніхто не дзвонив, не приїжджав, не цікавився.

— За вісім років я жодного разу не чула про її доньку чи онуку, — згадує Оксана. — Ми з чоловіком робили все, що могли, але в нас була своя родина. У якийсь момент я зрозуміла, що нам стає важко. Тоді я сама запропонувала бабусі пошукати її рідних — раптом вийде налагодити зв’язок.

Галина зі смутком продиктувала контакти. Оксана знайшла її доньку Марію й онуку Ярину у соцмережах. Написала їм, попросила приїхати — мовляв, мати у важкому стані, їй дуже потрібна підтримка.

Галина зраділа: «Невже приїдуть? Я їх не бачила п’ятнадцять років…» Востаннє донька бувала, коли Ярині було лише сім. Тоді вони жорВони жорстоко посварилися, і з того часу Марія більше не спілкувалася з матір’ю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 − 1 =

Також цікаво:

DE36 хвилин ago

Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts

**Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts** Natalie war neunundzwanzig, und in ihrem ganzen Leben...

PL1 годину ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL1 годину ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ1 годину ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL2 години ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ2 години ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ2 години ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ3 години ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...