Connect with us

З життя

Мачеха забрала меня из детдома: благодарна за любящую вторую маму

Published

on

**10 сентября 2023 года**

Когда-то я думал, что жизнь закончилась. Но сейчас, глядя на наш шумный семейный ужин, понимаю: Бог послал мне не потерю, а испытание, за которым скрывался подарок.

Меня зовут Артём Соколов. Родился в тихом уральском городке – Краснотурьинске. Жили просто: папа, мама, я. Мама пекла блины по воскресеньям, отец чинил старый «Запорожец» во дворе. Но в семь лет маму забрала пневмония. Отец не смог – запил. В квартире остались одни пустые бутылки. Я ходил в школу в рваном свитере, с пустым желудком. Соседи донесли в опеку. Отца чуть не лишили прав, но он упал на колени: «Дайте срок». Чиновники ушли, пообещав проверить через месяц.

И отец… изменился. Бросил водку, купил мне новые ботинки, даже суп варил. Однажды сказал: «Сын, познакомлю с одной женщиной». Я сжался – неужели предаёт маму? Но он пояснил: «Она поможет нам». Так я встретил тётю Галину. У неё в старой хрущёвке пахло пирогами, а её сын Ваня сразу дал мне поиграть в «Танки» на приставке. Вернувшись, я буркнул отцу: «Нормальная тётя». Через месяц мы переехали к ней, а нашу квартиру сдали за пять тысяч рублей в месяц.

Галина оказалась золотой. В школу мне собирала бутерброды с колбасой, Ваня стал мне братаном. Но через полгода отца нашли мёртвым в подъезде – инфаркт. Опека забрала меня в приют под Нижним Тагилом. Я выл ночами в подушку. Но каждую субботу Галина приезжала с ватрушками и упрямо твердила: «Терпи, сынок, заберу».

И забрала. Помню, как директор приюта вдруг сказал: «Собирай вещи». На улице стояла Галина с Ваней. Я вцепился в неё, как в спасательный круг. «Мам…» – вырвалось само. Она расплакалась.

Сейчас мне 28. Работаю на заводе в Екатеринбурге, Ваня – сантехником. По выходным ездим к Галине в ту же хрущёвку. Она нянчит наших детей, ругается с нашими жёнами из-за рецепта оливье. Дом её трещит по швам, но в нём – вся моя жизнь.

Вывод прост: родня – не те, кто родил, а те, кто не бросил. Галина вытащила меня не из приюта – из бездны. И теперь, когда мой сын зовёт её «бабулей», я знаю: мама где-то там, на небесах, спокойна за меня. Спасибо, мам. Обеим.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 5 =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Продаж дому безцінно: Таємниця в підвалі, що перевернула моє життя

Мене звуть Олексій Гнатюк. Я продав старий дідів дім у містечку під Житомиром, вважаючи, що позбуваюся непотрібного тягаря, просяклого пилом...

З життя5 хвилин ago

Я більше не можу: як знайти місце для догляду за матір’ю?

Більше вже не витримую. Куди подіти мою літню матір? Не знаю, скільки ще вистачить сил. Спочатку здавалося — впораюся. Ну...

З життя7 хвилин ago

Я гадала, що ми з колишнім зближаємося, а він використав мене для помсти сестрі

Я вірила, що кохання може повернутися. Що якщо воно справжнє, то зможе подолати навіть найглибші рани. Тому, коли через два...

З життя9 хвилин ago

Сокровище в саду: семейная драма в тихом городке

**Сокровище в огороде: семейная история в Сосновке** Галина Васильевна закончила уборку и собиралась накрывать на стол. Вчера она сварила наваристый...

З життя11 хвилин ago

«Чоловік привів коханку в наш дім під час моєї відсутності, а підтримка близьких обернулася докорами»

Ніколи б не подумала, що зрада може розтрощити моє життя. Прожили разом п’ять років. Гарні, щирі роки — принаймні, мені...

З життя58 хвилин ago

«Син не приїхав, бо дружина не пустила: вона заявила, що ми весь час чогось хочемо і що її наш дім не цікавить»

— Ну ось, не приїде… — зі смутком зітхає Валентина Сергіївна. — Ми з чоловіком вже навіть не переймаємось, звикли....

З життя1 годину ago

Як знайти притулок для моєї літньої матері?

Я вже не витримую. Куди подіти мою стару матір? Невідомо, скільки ще зможу вистояти. Спочатку здавалося — впораюся. Що це...

З життя1 годину ago

«Запитала, куди зникли яйця для пирога, а почула, що я жадібна»: Невістка вирішила придбати окремий холодильник, щоб не ділитися їжею

Бувають такі моменти в житті, коли й не знаєш — сміятися чи плакати. Ось і в мене вчора трапилася ситуація,...