Connect with us

З життя

Загадка под диваном

Published

on

**Дневник. Записка о прошлом**

Осень. Ветер гоняет жёлтые листья за окном, а я сижу на кухне, размышляя о жизни. Вдруг врывается моя дочь Марина — сияет, словно солнце в мае. «Мам, поздравь! Мы с Денисом подали заявление! Через месяц свадьба!» Я обомлела. «Дочка, ты шутишь? Почему так внезапно?»

Марина, смеясь, рассказала, как они шли мимо загса, а Денис вдруг схватил её за руку: «Паспорт с собой? Пошли!» Сердце ёкнуло — радость, тревога, всё смешалось. «Завтра он придёт с матерью свататься», — пробормотала я, глядя, как дочь кружится по кухне.

Утро началось с хлопот: пирог с вишней в духовку, скатерть на стол, сама принарядилась. Денис мне нравился — парень серьёзный, на семь лет старше Марины, уже два года как открыл автосервис. Вырос без отца, но трудолюбивый, крепко стоял на ногах. Однако мысли невольно унесли меня в прошлое…

Двадцать лет назад я, Надежда, встретила Сергея на танцах в ДК. Он тогда был душой компании — бойкий, с хитрым прищуром. Мы гуляли до рассвета, катались на лодке по Неве, а он шептал мне на ухо стихи. Когда я узнала, что беременна, мать встретила новость с руганью, но встала на мою сторону. Сергей поначалу не противился: «Будем семьёй», — говорил.

Перед родами он уехал на заработки в Питер. Присылал деньги — суммы, которые казались мне целым состоянием. А потом… пропал. В роддоме меня встречали только мать и свекровь. Их тяжёлые взгляды говорили больше слов. «Работа задержала», — буркнула свекровь, но я уже чувствовала подвох.

Жили мы у неё — так хотел Сергей. И вот однажды, выметая пыль из-под дивана, я нашла письмо. Его почерк. «Мама, не знаю, как сказать Надьке, но связался с другой. Ей всего семнадцать, а её братцы поставили ультиматум: или женись, или… Выбрал первое. Пусть Надя подаёт на развод. За Маринкой не пропаду — буду помогать». Слёзы душили меня.

Как пережила? Благодаря матери и свекрови. Та, хоть и была в слезах, твердила: «Ты мне как родная, а внучка — свет в окошке». Квартиру после её смерти оставили Маринке — так свекровь завещала. А Сергея я больше не видела… пока он не объявился у подъезда лет через десять, похудевший, с потухшим взглядом. «Денег принёс… — буркнул. — Жизнь, знаешь ли, не мед…» Я даже не дала ему договорить.

Очнулась от воспоминаний ароматом пирога. За окном — Денис, бережно высаживающий из машины Марину, а затем свою мать. «Хороший парень», — подумала я.

«Мам, это Тамара Ивановна, мама Дениса», — представила Марина.

«Просто Тамара», — улыбнулась та, пожимая мне руку.

За чаем мы разговорились, будто знали друг друга сто лет. Смеялись, вспоминали молодость. И когда благословляли Марину с Денисом, я поймала себя на мысли: жизнь — как осенний лист. Крутится, падает, но земля-то под ногами остаётся. Главное — не дать ветру унести то, что дорого.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 + 13 =

Також цікаво:

PL8 хвилин ago

Kwiaciarnia na Grunwaldzkiej, gdzie odbierałam bukiet na trzydzieste urodziny

Pracuję w kwiaciarni na Grunwaldzkiej we Wrocławiu od jedenastu lat i myślałam, że wszystko już widziałam – wesela, pogrzeby, przeprosiny...

PL9 хвилин ago

Nie mieliśmy ich rozdzielać

Miałam formularz ze schroniska przy Marywilskiej złożony w torebce od tygodnia, kiedy wreszcie zebrałam się na tę wizytę. Adoptowałam Rexa,...

PL23 хвилини ago

Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy

Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...

PL37 хвилин ago

Warsztat, który zniknął w środę

Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....

UA37 хвилин ago

Хвіртка у двір

Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...

UA1 годину ago

Тиша під Славутичем

Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...

UA1 годину ago

Ключі від маминої квартири

— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...

DE1 годину ago

Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März

Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.